Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене
Івана 14:6
Хто є найвидатнішою особистістю усіх часів? Хто є відомим лідером людства? Хто є найбільшим вчителем? Хто приніс найбільше благо для людей? Хто прожив найсвятіше життя серед усіх людей на землі?
Відвідай будь-який куток земної кулі. Порозмовляй з людьми різних віросповідань. Усі ці люди обов’язково погодяться, що ніде й ніколи не було такої людини, як Ісус з Назарету. Він є найбільш неординарною особистістю усіх часів. Ісус цілковито змінив хід історії.
Кожен, хто повірив в Ісуса Христа, покликаний розказати про Нього всім іншим людям. Розказати про те, як Ісус змінює нас, і яку дію має Його слово у житті.
Хочу поділитися деякими порадами, як говорити і проповідувати про Ісуса Христа.
Щоб змінити нашу культуру, нам потрібно знати нашу культуру
Ви коли-небудь замислювалися, чому християнство в деяких країнах процвітає, а в деяких ні? Можливо, це відбувається тому, що різні культури відрізняються між собою. З самого початку першої проповіді Євангелія в книзі Діянь, перед християнами повстало завдання, доносити послання таким чином, щоб люди розуміли його. Сьогодні нічого не змінилося, і ми беремося за дивовижне завдання, пояснення вічних істин, способами які зрозумілі культурі нашого часу.
У тексті Дії 17,16-34 ми бачимо, як апостол Павло адаптував послання про Ісуса до групи людей, з якими він говорив. Він використовував ідеї та приклади, які вони знали, а потім навіть використав їх власні віровчення, щоб вказати їм на Бога!
Наш успіх в поширенні Євангелія в нашій школі, будинку, районі, на робочому місці або в церкві, безпосередньо пов’язаний з тим, наскільки ми знаємо тих, хто нас оточує і нашою здатністю взаємодіяти з ними. Згідно з недавніми опитуваннями більшість молодих людей ставляться критично до релігії і вважають, що релігія робить негативний вплив на суспільство. Але в цей же час, багато молодих людей позитивно ставляться до духовності, і кажуть, що духовність позитивно впливає на суспільство.
У міру того, як ми будемо намагатися зрозуміти нашу культуру і людей, яких Бог помістив навколо нас, ми будемо знаходити більш ефективні способи взаємодії з ними і розуміти як руйнувати сильне негативне сприйняття, яке багато хто має проти віри і християнства.
Як Павло очікував їх у Афінах, дух його обурювався в ньому, коли бачив, що місто переповнене ідолами. Він проводив бесіди з юдеями та з побожними в синагозі, і щодня на майдані із зустрічними. Деякі з філософів, епікурейців і стоїків сперечалися з ним; одні говорили: Що ж то хоче сказати цей балакун? А інші: Здається, він проповідник чужих богів! Оскільки він благовістив [їм] про Ісуса та воскресіння. Взявши, вони повели його в Ареопаг, кажучи: Не можемо зрозуміти, що це за нова наука, яку ти проповідуєш, бо вкладаєш щось чуже до наших вух. Отже, хочемо знати, що б це могло бути! Усі мешканці Афін та захожі чужинці нічим іншим не займалися, а лише говорили або слухали щось нове. Тож Павло, ставши серед Ареопага, сказав: Мужі-афінці, з усього бачу, що ви дуже побожні, бо проходячи й оглядаючи ваші святині, я знайшов також жертовника, на якому написано: Невідомому Богові! Отже, я вам і проповідую Того, Кого, не знаючи, ви побожно шануєте. Бог, Який створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах. Він не приймає служіння людських рук, — тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе. Створив Він з одного весь людський рід, щоби жив по всій поверхні землі, визначивши заздалегідь окреслені пори та межі їхнього проживання, щоб шукали Бога: може, відчують Його і знайдуть, бо ж недалеко Він від кожного з нас. У Ньому ми живемо, рухаємося та існуємо, як деякі з ваших поетів казали: Адже і ми з Його роду! Таким чином, будучи з Божого роду, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каміння — мистецького витвору та вигадок людини. Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь каятися, тому що Він визначив день, коли має справедливо судити цілий світ через Мужа, Якого настановив, даючи віру всім, воскресивши Його з мертвих! Почувши про воскресіння з мертвих, деякі почали глузувати, а інші сказали: Про це послухаємо тебе іншого разу! Тому Павло вийшов з-поміж них. А деякі чоловіки, приєднавшись до нього, повірили; серед них — Діонисій Ареопагіт, жінка, на ім’я Дамара, та інші з ними.
Дії 17:16-34
Як ми відповідаємо, коли люди запитують нас про Ісуса?
Що ви скажете першим, коли ваш друг прийде і запитає вас про Ісуса? Ви скажете, що Ісус є вашим другом? Це історична особистість? Релігійний лідер? Можливо, ви проведете йому урок по Біблії?
Це важливе питання, щоб знати, як правильно відповісти, для початку, можливо, нам варто попрактикуватися в цьому. У тексті Дії 1, 8 ми бачимо, що послідовники Ісуса покликані бути свідками! В основі своїй євангелізація полягає не в тому, щоб дати комусь урок духовних законів або богословське вчення, а розповісти людям про Особистість, про Того, Кого вони можуть знати і Хто може назавжди змінити їх життя.
Коли Бог захотів раз і назавжди з’єднатися з людством, Він не написав нам проповідь, Він особисто прийшов до нас. Наше завдання – бути Його свідками, допомагати всім навколо нас пізнати Бога, щоб їхнє життя було змінено силою Його любові і прощення.
Пам’ятайте, що Бог – це Особистість, Якого потрібно знати, а не теорія, яку потрібно дробре розуміти.
Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі
Дії 1:8
Правильний «тон», який слід використовувати, коли ви розповідаєте про Ісуса
Розмова з нашими друзями або рідними про віру, може бути складною. Часто розмова може перетворитися в суперечку, і люди можуть швидко почати нервувати або ображатися.
Багато років тому один соціальний дослідник написав, що якщо ми прямо атакуємо світогляд іншої людини, ми з більшою ймовірністю зміцнимо його світогляд, ніж змінимо його.
Розумієте? Якщо ви будете нападати на чиїсь переконання, то швидше за все, ви відвернете людей від себе, ніж переконайте їх змінитися!
Отже, що це означає для нас? Це означає, що наш тон має значення, і те як ми ведемо розмову теж має значення. Часто ми думаємо, що наша перемога в суперечці змінить людину або остаточно переконає її прийняти Ісуса. У тексті 1Пет. 3,15-17 апостол Петро пише, що, даючи відповідь, ми повинні робити це з м’якістю і повагою, зберігаючи дружбу, а не відвертаючи людей грубими відповідями і неповагою.
Навіть перед лицем агресії наше завдання – залишатися смиренними і люблячими представниками Ісуса Христа, знаючи, що часто не наш інтелект привертає до Нього людей, а наше ставлення.
А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом. Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі. Бо ліпше страждати за добрі діла, коли хоче того Божа воля, аніж за лихі.
1 Петра 3, 15-17
Порада номер один для євангелізації
Навчитися слухати голос Бога – це ключ до плодів в євангелізації, але це не завжди легко. Може бути, вам важко почути голос Бога? Може бути, ви не впевнені, чи дійсно це говорить Бог?
Текс Від Луки 12,11-12 є нагадуванням того, що Бог завжди буде давати правильні слова для нас в потрібний час. Дуже важливо пам’ятати, що Бог також працює під час нашого спілкування з людьми!
Занадто часто ми потрапляємо в пастку, коли нам здається, що ми самотні під час євангелізації; Наче ми повинні зробити всю роботу самі.
Але істина в тому, що Бог хоче порятунку людей, з якими ми говоримо, навіть більше, ніж ми! У Нього є план для їхнього життя, і тому в цей момент наше завдання полягає в тому, щоб бути частиною Його плану, приєднатися до Бога в Його роботі, щоб бачити як люди пізнають рятівну силу Ісуса Христа. Він знає кожну деталь про цих людей, всі їхні проблеми, страхи і виклики в майбутньому.
Коли ми дозволяємо Богу керувати розмовою, нам в серце можуть прийти підказки, як частина інформації про когось, або це може бути просто правильно задане питання в потрібний час.
Коли ми просимо Бога вести нас, ми не знаємо які можливості поділитися Євангелієм Він відкриє перед нами! Тому просіть Бога підказати вам, що говорити кожен раз, коли ви ділитеся Євангелієм.
А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити, Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!
Від Луки 12,11-12
Як позбутися страху перед Євангелієм
Є безліч причин, із-за яких ми не розповідаємо про Христа нашим друзям. Ми можемо боятися бути відкинутими, боятися зруйнувати нашу дружбу, або боятися, що у нас немає достатньої кількості відповідей для них.
Можливо, ми навіть намагалися «Євангелізувати» раз або два в минулому, але виявили, що це було занадто складно або незручно, тому ми припинили це робити.
Коли ми опиняємося в подібному «страху перед Євангелієм», корисно подивитися в першу чергу на нашу мотивацію.
Один проповідник сказав: «Готовність звіщати Добру Звістку виходить з любові, а не зі страху. Це відбувається з великою покірністю Христу, а не через занепокоєння з приводу останніх даних про відвідування людьми церкви».
Розумієте, проповідь Доброї Звістки ніколи не передбачалася як тягар, який ми робимо зі страху або зобов’язання. Навпаки, Ісус хоче, щоб ми ділилися вірою через любов до Нього і нашого співчуття до інших.
Коли ми дозволяємо Божій любові, рости всередині нас, ми вмираємо для нашого старого «я» і отримуємо нове життя, вона автоматично починає виливатися і на всіх, хто навколо нас!
Наступного разу, коли ви опинитеся в «страху перед Євангелієм», зосередьтеся на тому, щоб полюбити людину, з якою Божий Дух спонукає вас поговорити про Бога. Ми просто не знаємо, що Бог, в цьому напрямку вже зробив у житті цієї людини. Але ми можемо перебудувати наш розум на проповідь, щоб Він міг використовувати нас, в будь-який час коли Йому це потрібно.
Отже, ми маємо неймовірне покликання ділитися Євангелієм з оточуючими, почніть ставити собі запитання: «Які причини, за якими я повинен звіщати Добру Звістку про спасіння в Ісусі Христі?», І ви виявите, що любов Ісуса буде зростати всередині вас і повністю долати страхи і перешкоди для благовістя.
Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове! Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення, бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення. Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!
2 Коринтян 5, 14-21
