Вступ: Є надзвичайно важливо, щоб кожен християнин знав правдиву ПІДВАЛИНУ, на якій збудована Божа Церква. Наскільки це важливо, Ісус Христос виразив у притчі про двох будівельників. Один з них збудував свій дім на нетривалому піску, а інший – на непорушній скелі (Мат. 7,24-27). Правдива Божа Церква також збудована на сильній та непорушній СКЕЛІ. І власне тому Ісус Христос сказав, що: „сили адові не переможуть її” (Мат. 16,18). Хто є цією ПІДВАЛИНОЮ Божої Церкви? Чи це є звичайна смертна людина, яка підвладна слабкостям? Чи Господь Ісус збудував свою церкву на Петрові чи іншій людині?
І. Опора Божого народу у Старому Заповіті
- З давніх часів на Землі жили вірні Богу люди. Вони все своє життя присвятили для Нього. З великою повагою перераховуємо знані нам імена: Енох, Ной, Авраам, Мойсей, Ілля, Давид, Соломон, Даниїл. Однак, жодного з них ніхто ніколи не вважав Підвалиною. Вони добре розуміли, що вони не є досконалими – вони були лише людьми. Натомість вони знали ту правдиву ОПОРУ, на котру вони самі спиралися. ПІДВАЛИНОЮ їхньої віри та життя був сам БОГ!
а. Про це говорив Мойсей (Втор. 32,15.18.30);
б. А також цар Давид (2 Сам. 22,1-3.32; Пс. 18,3.32.47). - Слово Боже пояснює, що Скелею ізраїльського народу був Ісус Христос. Він провадив їх в Ханаан (1 Кор. 10,1-4)
ІІ. Ісус Христос – обіцяна Скеля Церкви
- Той факт, що Ісус Христос є Підвалиною Божої Церкви, не може нас дивувати. Ми пам’ятаємо, що Він є:
а. Однородженим Божим Сином (Ів. 3,16; Рим. 8,32);
б. „Образом невидимого Бога” (Кол. 1,15; Ів. 14,8-11);
в. Співучасником у творінні (Кол. 1,16-17);
г. Переможцем над гріхом (1 Пет. 2,22);
д. Розпорядником життя (Об. 1,17-18; Ів. 10,28; 5,26);
е. Гарантією того, що наші молитви будуть вислухані, та допомогою в усіх наших проблемах (Ів. 14,13-14; 16,23; Євр. 4,14-16) - Лише така тверда і непохитна БОЖА СКАЛА може бути надійною опорою віри й надії всіх Божих дітей (Ів. 16,33);
- Ось що говорить Боже Слово про Ісуса Христа як ПІДВАЛИНУ БОЖОЇ ЦЕРКВІ:
а. Фундаментом Церкві є Ісус Христос! Іншого фундаменту бути не може! Нікому не дозволено його більше закласти (1 Кор. 3,11);
б. Свідоцтво апостола Петра (1 Пет. 2,6-8);
в. Додаткове свідоцтво апостола Павла у цій справі (Рим. 9,33);
г. Свідоцтво пророка Ісаї (Іс. 8,13-14).
Примітка: Ті, хто спіткнувся об Ісуса (КАМІНЬ), той загине вічною смертю. Це всі ті, хто не прийняв Його як Месію. Інші, хто об Христа (КАМІНЬ) розбив своє старе, грішне життя, той отримає від Нього життя вічне. - Божа Церква збудована на основі апостолів і пророків, ”наріжним каменем” якої є сам Ісус Христос (Еф. 2,19-22).
ІІІ. Що сказав Ісус Петрові?
- Римо-католицька церква стверджує, Ісус Христос встановив так званий „примат Петра” і, що самого Петра Христос встановив підвалиною новозавітної церкви. Ще ця церква вчить, що Петро отримав необмежену владу „зв’язування” та „розв’язування”, тобто найвищу вчительську владу. А ще церква стверджує, що ця влада від Петра перейшла до всіх наступних пап (так зв. апостольська спадкоємність). Однак, Біблія цього не підтверджує.
Докази контексту (Мат. 16,13-18)
Цей текст вказує на те, що Господь Ісус прагнув звернути увагу на Себе, підкреслюючи, що Він є Божим Сином. Тому Петро визнав: „Ти Христос, Син Бога Живого!” (Мат. 16,16). Христос у відповідь сказав, що цю істину відкрив йому Сам Отець, і додав: „і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її” (Мат. 16,18). На фоні цілої розмови чітко видно, що цією скелею був виключно Христос (пор. 1 Кор. 3,11). Ні в якому разі не можна стверджувати, що Петро став Підвалиною Церкви.
Докази з грецької мови
- скеля в грецькій мові, це – „петра”
- а грецьке слово „петрос”, означає камінь, відірваний від скельного масиву.
а. Звернувшись до Свого учня, Христос назвав його каменем. Він вжив слово „петрос” (Петро). „Я кажу тобі, що ти є Петро (петрос)” (Мат. 16,18 – пер. Турконяка). А повертаючись до слів Петра, який визнав Його Божим Сином, Він додав: „і на цій скелі (петра) Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її”. Безумовно Він мав на увазі Самого Себе, як надійну і не похитну Підвалину Божої Церкви.
б. З послань апостола Петра виникає, що він завжди розумів, що він, так як і всі віруючі, є „живим каменем” в будівлі Божої Церкви, яка збудована на Ісусі Христі (пор. 1 Петр. 2,1-8)
в. У своїх посланнях він ніколи не визнає себе вищим за інших апостолів та пресвітерів. Він називає себе рівним до усіх них (1 Пет. 5,1).
г. Не він також вирішував важливі справи в житті та роботі інших апостолів. Це вирішувала рада всіх апостолів та пресвітерів з Єрусалиму. Петра разом з іншими проповідниками апостоли посилали в різні місця з різними завданнями (Дії 8,14-15).
ІV. Сила „зв’язування та розв’язування”
- Силу „зв’язування та розв’язування” отримали всі апостоли, а також вся християнська церква. Апостол Петро отримав ту владу на рівні з іншими (Мат. 16,19; 18,15-18; пор. 1 Кор. 5,1-7).
Примітка:Сила „зв’язування та розв’язування”, яка була дана спершу апостолам, а потім цілій Церкві (пор. Мат. 18,15-18; 1 Кор. 5,1-7), аж ніяк не відносилася до „зв’язування та розв’язування” Божого Закону, чи якого-небудь іншого біблійного принципу. Це не дозволено ні апостолам, ані нікому після них. Бог нікому не дав права вносити зміни в Христове вчення (див. Мат. 5,17-19; 28,19-20; Об. 22,18-19).
V. „Ключі Небесного Царства”
- „Ключами Небесного Царства” диспонували в той час книжники (законники) та фарисеї (Мат. 23,13; Лук. 11,52).
- Це були „ключі” розуміння та проповідування Божої правди (Лук. 11,52).
а. Законники „закривали” Боже Царство людям через:
1) Запровадження власних постанов, які заперечували біблійне вчення (Мат. 15,3.6.9);
2) Вони в’язали важкі тягарі та обтяжували ними інших людей (Мат. 23,1-4);
3) Вони поступали облудно (Мат. 23,5-7);
4) Вони знеславлювали та перекручували вчення Ісуса Христа (Мат. 9,34; Ів. 9,24-29);
5) Вони відлучали від синагоги тих, хто слухав вчення Ісуса і визнавав Його своїм Спасителем (Ів. 9,22).
Примітка: Останнє речення вимагає коментарів. Зрозуміло, що якщо людина була відлучена від синагоги, то вона не втрачала своє спасіння. Навіть навпаки. Якщо хтось, не дивлячись на переслідування від Юдеїв, йшов за Ісусом, той відкривав собі двері до спасіння. Та „закриття” Божого Царства фарисеями полягало в тому, що люди боялися бути відлученими від синагоги і внаслідок цього віддалялися від Христа. Такими людьми були батьки сліпонародженого чоловіка, якого зцілив Ісус (див. Ів. 9,21-22). - „Ключі розуміння”, тобто пізнання Божої правди та вміння її розповсюджувати (пор. Лук. 11,52) мав як Петро, так і всі інші апостоли. Лише завдяки цьому вони могли виконувати доручення Ісуса Христа (Мат. 28,19-20; Мар. 16,15-16; Дії 1,8). „Ключі розуміння”, „ключі Небесного Царства”, мають і будуть мати до кінця всі ті, хто проповідує Євангелію і навчає всього того, що звелів Ісус (Мат. 24,14; Дії 2,1-4).
VІ. Чи апостол Петро був папою?
- Біблійні тексти не дозволяють нам так думати (Дії 8,14; 11,1-3; Гал. 2,7-8; 1 Пет. 5,1-4).Усі ці тексти стверджують, що Петро нічим не відрізнявся від інших апостолів.
- Петро не був непомильним (Гал. 2,11-14). Що більше, він часто був слабкий та непостійний (пор. Мат. 16,21-23).
- Історія свідчить, що перші християни не знали про таку установу в Церкві, як папство. Ніхто не присвоював собі титул „папа” – „Отець”. Цей титул застережений виключно для Бога (Мат. 23,9);
а. Першим папою, який захищав примат (верховенство папства), був Леон І (440-461 рр. після Христа).
Закінчення: На кому хочеш будувати свою віру та надію на спасіння? Апостол Петро, як й інші апостоли, був вірним свідком Ісуса Христа. Однак, він був лише людиною, тому він не міг бути встановленим Основою Церкви. Підвалиною Божого Храму є
виключно Ісус Христос (див. 1 Кор. 3,11; Еф. 2,19-22)
ЗВОРОТНІЙ ЛИСТ
Питання 1
Кого з давніх-давен Божий народ вважав своєю скелею у справах віри й надії?
Питання 2
Чому саме Ісус Христос був встановлений фундаментом Божої Церкви?
Питання 3
Чому апостол Петро не може бути Підвалиною Церкви?
Питання 4
Що означає влада „зв’язування та розв’язування”, яка була дана Петрові та іншим апостолам?
Питання 5
Чи в Божому Слові є підтвердження того, що апостол Петро був встановлений першим папою?
