Вступ: Молитва – це безпосередній та надійний зв’язок з нашим Богом. Коли ми молимось, ми приступаємо до Бога, як вчить нас Боже Слово – в Ім’я нашого Господа Ісуса Христа (Ів.14,13; Еф. 5,20; 6,18; Кол. 3,1.7).
І. Значення молитви
- Вона допомагає уникати спокус (Мат. 26,41).
- Вчить бути пильними та витривалими (Лук. 21,34-36).
- Розпалює любов (Фил. 1,9).
- Зціляє (Як. 5,15).
- Славить Бога (Пс. 141,2).
- Ісус Христос сказав, що результат молитви залежить насамперед від віри того, хто просить (Мар. 11,13-26), а також від того, чи наші прохання згідні з Божою волею (Мат. 6,10; пор. Мат. 26,39; Як. 1,3).
- Віруючі повинні взаємно підтримувати один одного молитвами (Як. 5,16; 1Тим. 2,1-2; пор. Дії 12,1-17).
Примітка: Молитва є чудовим засобом не лише для того, щоб отримати від Бога Його дари. Вона служить також для того, щоб зміцнити свої близькі взаємовідносини з нашим Богом та Господом Ісусом Христом. Молитва – це „розмова з Богом”. Бог є недалеко від кожного з нас (пор. Дії 17,27). Коли ми молимось до Нього, то ми не лише входимо з Ним в контакт, ми перебуваємо в Його присутності, черпаючи з Його святості і слави. Такий близький, безпосередній зв’язок, змінює наше життя (див. Вих. 34,24-35; 2 Кор. 3,18).
ІІ. Як треба молитись?
- Як до найчуйнішого Батька. Однак не можна забувати, що Він є „Небесний Отець” – повний слави, величі та могутності Бог (Мат. 6,9).
- Молитва „на показ” не лише не досягає своєї цілі й не приносить Божих благословінь. Вона неприємна Богу (Мат. 6,5);
- Слід пам’ятати про те, що людина, яка не хоче виконувати Божу волю, яка свідомо й добровільно порушує Божі заповіді, не може розраховувати на те, що її молитви будуть вислухані (Пр. 28,9).
а. Необхідно також усвідомити собі, що наш непослух не може Богові „винагородити” жодна жертва (1 Сам. 15,22). - Молитва, поєднана з постом, може вирішити навіть найважчі проблеми (Мар. 9,17-29; Дії 14,23).
ІІІ. Коли молитись?
- Не має жодних обмежень, що до часу молитви. Бог завжди нас чує та вислуховує наші просьби (1 Ів. 5,14-15; Пс. 34,16-19).
- Біблійні приклади вчать нас, що молитись можна завжди і всюди:
а. Рано вранці (Мар. 1,35);
б. В різну пору дня (Дан. 6,10; Дії 10,30);
в. В різних обставинах, незалежно від часу дня і ночі (Дії 21,3-6)
г. Увечері (Бут. 24,63);
д. Вночі (Лук. 6,12; Пл. Єр. 2,19);
е. Святе Письмо говорить про постійну молитву (1 Тим. 2,1; 1Сол. 5,17; Лук. 18,1).
ІV. Де молитись?
- В Божому Домі, тобто в зібранні Божого народу (Євр. 10,25; пор. Іс. 56,7);
- У своєму серці („комірчині”), в тиші та зосередженні (Мат. 6,6).
- На природі (Бут. 24,63);
- А навіть у в’язниці (Дії 16,19-31).
Закінчення: Молитва була необхідна не лише за часів апостолів. У наш час ми також повинні бути вірними та витривалими в молитві. „Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло” – сказав Ісус Христос (Мат. 26,41).
ЗВОРОТНІЙ ЛИСТ
Питання до уроку (2/30)
Питання 1
Чим для Божих дітей є молитва?
Питання 2
Як ми маємо приступати до Бога в молитві (в якому виді та з яким почуттями у серці)?
Питання 3
У яких обставинах можна, а навіть необхідно молитись?
Питання 4
Де можна молитись ?
Питання 5
Що необхідно враховувати під час кожної молитви й прохання? (Мт. 6,10; 26,39)
