Євангелія від Івана, Біблійні уроки 2021

Ми все ще в дорозі

І ось вже 2021 рік! Розпочинається третя декада третього тисячоліття! Напрошується запитання: як довго ще? Скільки часу ще залишається для нашого світу? Скільки часу залишається кожному з нас?…

Майбутнє нам не є відомим, тому ми не можемо вказувати жодних дат. Ми, як люди, свідомі того, що все минає, а, як християни, ми розуміємо, що наближається день другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Для вірних Божих дітей – це день звільнення, радості і слави! Для невірних – день страху і катастрофи! Те, що сьогодні ще є пророцтвом, обітницею і застереженням у скорому майбутньому стане дійсністю. Нікому з нас не можна спекулювати часом, всі – якщо прагнемо вціліти – маємо до того дня належним чином приготуватись.

Це є нашим завданням на сьогодні і на всі дні 2021 року, кожен з яких може бути (хоч би в індивідуальному відношенні) останнім. Не можна забувати, що ще минулого року були з нами особи, часто навіть дуже нам близькі, яких сьогодні вже немає.

Біблійні Уроки на 2021 рік також мають служити приготуванню до зустрічі з Ісусом. Вони призначенні для щоденного вивчення Божого Слова в індивідуальному та сімейному форматі. А це вивчення, збагачене потім дискусією на суботніх богослужіннях, розвиває думки, закладені в текстах Святого Письма, формує погляди і служить духовному становленню кожного з нас.

У цьому році вивчатимемо Боже Слова на підставі Евангелії від Івана.  Всім, хто користуватиметься даними Біблійними Уроками бажаємо світла, мудрості та керівництва Божого Духа, а на щодень постійності у вірі та вірного виконання Божої волі! Нехай Його рясне благословення проявляється у Вашому житті! 

Євангелія від апостола Івана

Для багатьох християн Євангелія від Івана є найціннішою книгою Нового Заповіту. Навіть не вдаючись до оцінювання, можна помітити, що вона відрізняється від решти Євангелій.

Однією з особливостей четвертої Євангелії є те, що Іван не стільки був зацікавлений, щоб лише викласти сухі факти. Він більше намагався показати Божу істину, що була закладена в цих фактах. Він не дивився на події з життя Ісуса, як на щось звичайне, що відбувалося в часі. Ці події для нього були вікнами у вічність. Він намагався дістати з усіх них та з повчань Ісусових духовний сенс, що було недосяжним для інших євангелистів. У зв’язку з цим вважається, що Іван писав Євангелію не історичну а духовну.

Варто про це пам’ятати, вивчаючи кожен наступний розділ цієї особливої книги, яку написав найближчий Ісусові учень.

Урок 1 – 2 січня. «НА ПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО»

Пров. текст – Ів. 1,18 Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив.

1. Яку істину розкриває Іван в перших словах своєї розповіді про життя і діяльність Сина Божого Ісуса Христа?  

Ів. 1,1-2 пор. Ів. 17,5; Об. 19,13 На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно на початку було в Бога; А тепер Ти прослав Мене, Отче, у Себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав; І Він зодягнений в одяг, окроплений кров’ю, а Його Ім’я — Боже Слово.

Примітка: В Біблії знаходимо переконливі свідчення, що підтверджують силу і могутність Божого Слова, через яке постало все, що існує: “Господнім словом створені небеса, а подихом Його уст – уся їхня сила. (…) Адже Він сказав – і сталося, Він звелів – і з’явилось» (Пс. 33,6.9). Слово Господа є Словом творчої сили – його звучання виводить з небуття світи! Слово Господа – це також Слово обітниці, що звіщає день викуплення. Таким словом є Протоєвангеліе, що міститься в Бут. 3,15. Там, в надзвичайно скороченому вигляді, було передвіщено пришестя Месії, Його битву з сатаною і перемогу через смерть. Цим Словом в дійсності є Єдинородний Син Божий, який у тілі явив Себе світу, як Ісус!

2. Чим був наділений Той, хто названий Словом Божим?  

Ів. 1,3-5; пор. Кол. 1,16-17; Ів. 5,26 Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей. І Світло світить у темряві, і темрява Його не огорнула; У Ньому створене все, що на небі й на землі, — видиме й невидиме, — чи престоли, чи панування, чи начала, чи влади, — усе через Нього і для Нього створене.  Він — раніш усього, і все існує в Ньому; Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.

3. Хто на землі безпосередньо прокладав шлях Слову? 

Ів.1,6-8.15.20.29-30 З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іван. Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього. Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло… І він визнав, не відмовився, а визнав: Я — не Христос… Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене.

4. Кому з’явилося світло і як люди реагували на його сяйво?  

Ів. 1,9-11; 3,19-21 То було справжнє Світло, яке освічує кожну людину, котра приходить у світ. У світі Він був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав. До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли; Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані. Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, [тому що вони погані]. А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!

5. Як людина може стати Божим дитям?  

Ів. 1,12-13; пор. Ів. 3,1-8 А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я. Вони не народилися ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але народилися від Бога; Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський. Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чудес, які Ти робиш, коли би Бог не був з ним. У відповідь Ісус сказав йому: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства! А Никодим Йому каже: Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти в утробу своєї матері й народитися? Ісус відповів: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може увійти до Божого Царства! Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є духом. Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: Вам потрібно народитися згори. Вітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа.

Примітка: Використане в 12 вірші слово право, означає також владу (як подають деякі переклади). Бог не тільки дав нам право стати Його дітьми, а й наділив нас силою, щоб ми могли стати ними. Це не залежить ні від здібностей, ні від можливостей людини, ні від її сили. Єдине, чого вимагає Бог, – це щире і послідовне бажання; коли Він бачить його в серці людини, Він дає їй силу для здійснення її твердого наміру.

6. Яким чином слово відкрилося людям; чим наділив людство Син Божий? 

Ів. 1,14.16-17 І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини… Адже з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю, оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа.

7. Кого відкрив нам Син Божий?  

Ів. 1,18; 6,46; 17,6; пор. Кол. 1,15; Євр. 1,3 Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він явив Його; Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця; Я виявив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і вони зберегли Твоє слово; Він — образ невидимого Бога, первородний усього творіння; Він, будучи сяйвом слави та образом Його сутності, утримуючи все словом Своєї сили, здійснивши [Собою] очищення [наших] гріхів, сів праворуч Величності на висотах.

Урок 2 – 9 січня. СВІДЧЕННЯ ІВАНА ХРИСТИТЕЛЯ

Пров. текст – Ів. 1,29 Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!

1. З яким суворим словом звернувся до юдеїв Іван Христитель? 

Мат. 3,1-10 Тими ж днями приходить Іван Хреститель проповідувати в Юдейській пустелі  і каже: Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне! Він є тим, про кого говорив пророк Ісая, промовляючи: Голос волаючого в пустелі: Приготуйте дорогу Господу, вирівняйте стежки для Нього! Сам же Іван мав одяг з верблюжої шерсті й шкіряний пояс довкола своїх стегон; їжею його була сарана та дикий мед. Тоді виходив до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йордану, і, визнаючи свої гріхи, були хрещені ним у річці Йордані. А коли він побачив, що багато фарисеїв і садукеїв приходять на хрещення до нього, то сказав їм: Поріддя гадюче, хто підказав вам втікати від майбутнього гніву? Тож принесіть плід, гідний покаяння, і не пробуйте говорити: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може із цього каміння пробудити дітей Авраамові. Сокира вже лежить біля коріння дерев, — усяке дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.

2. Про що запитували Івана старійшини Ізраїлю і яку відповідь отримали? 

Ів. 1,19-23; пор. Іс. 40,3; Мал. 3,1 І це свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалима послали до нього священиків і левітів, щоб вони запитали його: Хто ти? І він визнав, не відмовився, а визнав: Я — не Христос. І запитали його: То хто ж ти? Ти Ілля? І він відповів: Ні! — Ти пророк? І він відповів: Ні! Вони ж сказали йому: То хто ж ти такий?

Щоб ми дали відповідь тим, які послали нас, що ти сам про себе скажеш? Він відповів: Я — голос того, хто кличе в пустелі: Рівняйте дорогу Господу! — як сказав пророк Ісая; Голос чути: – Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!; Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, – ось він іде, – говорить Господь сил.

3. Про що питали Івана посланці фарисеїв, що їм відповів? 

Ів. 1,25; Лук. 3,2-6 Тож вони запитали його і сказали йому: Чому ти хрестиш, коли ти не Христос, не Ілля і не пророк?; За первосвящеників Анни й Каяфи, було Боже слово в пустелі до Івана, сина Захарії. Він пройшов усю околицю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, як ото написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте дорогу Господню, вирівняйте стежки Його! Хай кожна долина наповниться і кожна гора та кожний пагорб понизиться! Нехай криві стежки стануть прямими, а вибоїсті — гладкими дорогами; і кожна людина побачить Боже спасіння!

4. Що Іван сказав про Месію? 

Ів. 1,26-28; Мат. 3,11-12 Іван у відповідь їм сказав: Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте, Який іде за мною [але був ще до мене], я Йому не гідний розв’язати ремінця на взутті! Це сталося у Витанії, на другому боці Йордану, де Іван хрестив; Отже, я хрещу вас водою на покаяння, а Той, Хто прийде після мене, сильніший за мене; Йому я недостойний нести взуття; Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем. У Його руці лопата, і Він очистить Свій тік та збере Свою пшеницю в засіки, а полову спалить невгасимим вогнем.

5. Як Іван окреслив Ісуса?  

Ів. 1,29-31; пор. Іс. 53,6-7 Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене. Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві!; Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст.

6. Який знак дав Бог Івану, щоб він впізнав Ісуса Христа?  

Ів. 1,32-34; Мат. 3,13-17; Лук. 3,21-22 І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому. Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, — Він Той, Хто хрестить Духом Святим. І я побачив, і засвідчив, що Він — Божий Син; Тоді прийшов Ісус з Галилеї на Йордан до Івана, щоб у нього хреститися. Іван же стримував Його, кажучи: Це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене? Відповідаючи, Ісус сказав йому: Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду. Тоді Іван допустив Його. Охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, Який спускався, як голуб, та сходив на Нього. І ось, почувся голос з неба: Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав; Сталося ж, коли хрестився весь народ, і коли Ісус, також хрестившись, молився, — розкрилися небеса, і Дух Святий у тілесному вигляді, як голуб, зійшов на Нього, і почувся голос із неба: Ти — Мій Улюблений Син, у Тобі Моє вподобання.

Примітка: Знак, описаний в Євангеліях, – зішестя Духа “в тілесному вигляді голуба” на Ісуса, – був знаком для Івана (Ів. 1,33). За словами євангелиста Марка, це явище бачив також Ісус (Мар. 1,9-11). Однак в Євангеліях немає відомостей, що цей знак бачив ще хто-небудь з людей. Ця сцена стає більш зрозумілою, коли порівнюємо її з іншою подією, де Отець говорив з Сином (Ів. 12,27-30) – тоді одні з присутніх сприйняли голос Божий як грім, інші думали, що говорив Ангел Божий. Але зміст цих слів розуміли тільки апостоли, яким цей знак був адресований (в. 30)!

7. Що в подальшому сказав Ісус про Івана?  

Мат. 11,1-11 Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й проповідувати в їхніх містах. Іван же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів запитати Його: Чи Ти є Той, Хто йде, чи нам чекати іншого? А Ісус у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві встають, убогим звіщається Євангеліє; щасливий той, хто не спокуситься через Мене. Коли ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана: На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, яку хитає вітер? Або що ходили побачити? Людину, вдягнену в м’які шати? Та ж ті, хто носить м’який одяг, живуть у царських палацах. Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше, ніж пророка! Це той, про кого написано: Ось Я посилаю Мого ангела перед Твоє обличчя, який приготує Тобі дорогу перед Тобою. Запевняю вас: не було між народженими від жінок більшого за Івана Хрестителя, але найменший у Царстві Небесному більший від нього.

Урок 3 – 16 cічня.  ПЕРШІ ІСУСОВІ УЧНІ

Пров. текст – Ів. 8,31-32 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!

1. Яке свідчення “наступного дня” повторив Іван Хреститель?  

Ів. 1,35-36; пор. Ів. 1,29 Наступного дня Іван знову стояв з двома своїми учнями. Побачивши Ісуса, Який ішов, він промовив: Ось Агнець Божий!; Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!

Примітка: Іван розумів, що, говорячи своїм учням про Ісуса, він спонукав їх залишити його і пристати до нового, більшого вчителя. І все ж він це зробив. В його серці не було заздрощів. Він прийшов, щоб прив’язати людей не до себе, а до Христа. Іноді немає складнішого завдання і більшого випробування, ніж зайняти друге місце. Особливо в ситуації, коли сидиться на першому місці. Коли на сцені з’явився Ісус, Іван думав вже лише про те, щоб направити до Нього людей.

2. Як на свідчення Івана відреагували два його учні?  

Ів. 1,37-39 І коли він говорив, почули це обидва його учні й пішли за Ісусом. А Ісус, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, каже їм: Що ви шукаєте? Вони ж сказали йому: Равві, — що в перекладі означає Вчитель, — де Ти живеш? Він каже їм: Ходіть і подивитеся! Вони прийшли й побачили, де Він перебував, і залишилися в Нього того дня.

3. Хто був одним з цих двох учнів?  

Ів. 1,40-42 Андрій, брат Симона-Петра, був одним із двох, які почули це від Івана і які пішли за Ним. Він спочатку розшукав свого брата Симона, та й каже йому: Ми знайшли Месію, що в перекладі означає Христос. І він привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти — Симон, син Йони; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі означає Петро.

4. Кого тоді ще покликав Ісус?  

Ів. 1,43-44 Наступного дня забажав Він піти в Галилею; знайшов там Ісус Филипа, та й каже йому: Іди за Мною! Филип же був з Витсаїди, з міста Андрія і Петра

5. Чи Филип приховав звістку про те, що в Ізраїлі з’явився довгоочікуваний Месія виключно для себе?

Ів. 1,45-46; пор. Втор. 18,18; Єр. 23,5-6 Филип знаходить Натанаїла, та й каже йому: Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі й пророки, — Ісуса з Назарета, сина Йосифа! А Натанаїл сказав йому: Чи може бути щось доброго з Назарета? Каже йому Филип: Іди — і подивися; Я поставлю їм Пророка з їхніх братів, як тебе. Я вкладу Моє слово в Його вуста, і Він говоритиме їм, як Я Йому велітиму; Ось, настають дні, — говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. ⁶ У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправдання наше!»

6. Як Ісус переконав Натанаїла?  

Ів. 1,47-49 Побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: Ось справжній ізраїльтянин, в якому немає підступу! Каже Йому Натанаїл: Звідки мене знаєш? А Ісус у відповідь йому сказав: Ще до того, як закликав тебе Филип, Я бачив тебе, як ти був під смоківницею. Відповів Натанаїл [і сказав] Йому: Равві, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлю!

Примітка: Звичаєм благочестивих євреїв було молитися в тіні розлогих смоківниць. Там незадовго до зустрічі з Ісусом був Натанаїл. Ймовірно, він молився про пришестя Месії, як це робив старець Симеон, що “очікував утіхи Ізраїля” (Лук. 2,25-26). Той факт, що невідомий вчитель “бачив” Натанаїла під смоківницею, був для цього благочестивого ізраїльтянина остаточним доказом того, що Він – обіцяний Месія!

7. Що Ісус передвістив Своїм учням? 

Ів. 1,50-51 Ісус у відповідь сказав йому: Ти повірив, бо Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею? Ще більше від цього побачиш! І Він сказав йому: Знову й знову запевняю вас: відтепер побачите відкрите небо й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!

Урок 4 – 23 cічня. ПЕРШЕ ІСУСОВЕ ЧУДО

Пров. текст – Ів. 2,5 Його мати промовила до слуг: Зробіть, що тільки Він вам скаже.

1. Куди одного разу запросили Ісуса та Його учнів? Хто ще був?  

Ів. 2,1-2 Третього дня було весілля в Кані Галилейській; була там мати Ісуса. Ісус зі Своїми учнями також був запрошений на весілля.

Примітка: Присутність Ісуса Христа на весіллі в Кані Галілейській освятила цей шлюб. Це вже другий раз, коли Бог підкреслює важливість і святість відносин чоловіка і жінки; вперше це сталося при створенні, коли Бог встановив інститут шлюбу (Бут. 1,27-28; 2,20-25). Субота і шлюб беруть свій початок ще з Едему. Вони беззаперечно мають велике значення для життя і щастя людини в цілому, особливо для її духовності!

2. Яка проблема виникла у весільному домі? Хто звернувся до Ісуса з цього питання? 

Ів. 2,3-5 Як забракло вина, Ісусова мати каже Йому: Не мають вина! А Ісус їй каже: Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настав Мій час. Його мати промовила до слуг: Зробіть, що тільки Він вам скаже.

3. Що зробив Ісус? 

Ів. 2,6-8 Було там шість кам’яних посудин для води, яку використовували для юдейського очищення; кожна вміщала дві чи три міри. Каже їм Ісус: Наповніть посудини водою! І наповнили їх ущерть. Ще каже їм: Тепер зачерпніть і занесіть до старости! І вони понесли.

4. Як господар весілля оцінив вино, зроблене Ісусом? 

Ів. 2,9-10 Коли староста покуштував воду, яка стала вином, то не знав, звідки воно; слуги ж, які зачерпували воду, знали, тоді староста закликав молодого, та й каже йому: Кожна людина подає спочатку добре вино, а гірше — як нап’ються; а ти зберіг добре вино дотепер!

Примітка: Ісус зробив в Кані звичайне вино. Погляди, які стверджують, що це був сік, несумісні з біблійним контекстом і спотворюють біблійну позицію по відношенню до вживання алкогольних напоїв. Бог в Біблії рішуче засуджує зловживання алкоголем, пияцтво та алкоголізм (Пр. 23,29-35; 1 Кор. 6,9-10; Еф. 5,18), проте не наказує повну відмову (Втор. 14,22-27; Мат. 11,15-19; 1 Тим. 5,23).

Привертає увагу значна кількість вина, яке зробив Ісус, – це в межах 420-600 літрів. У цей момент прихильники “соку” стверджують, що, інакше Ісус своїм чудом оп’янив би всіх весільних гостей. Це перестає бути проблемою, якщо врахувати, що весільні бенкети в той час і в тому середовищі тривали кілька днів, і навіть тиждень, а на весілля запрошували часто цілі села або більшість жителів невеликих містечок. У цій ситуації звинувачення  що Ісус “оп’янив весільних гостей”, звучить досить безглуздо – хоч  в цьому звинувачували Його фарисеї (пор. Мат. 11,19).

5. Чому слугувало чудо, вчинене Ісусом в Кані Галілейській?  

Ів. 2,11 Такий початок чудес зробив Ісус у Кані Галилейській, виявивши славу Свою; і Його учні повірили в Нього.

6. Яка була головна ціль, звершуваних Ісусом, чудес? 

Дії 10,37-38 Ви знаєте про справу, що сталася у всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, яке проповідував Іван, про Ісуса з Назарета: як помазав Його Бог Духом Святим і силою, і Він ходив, роблячи добро й оздоровлюючи всіх поневолених дияволом, тому що Бог був з Ним!

Урок 5 – 30 cічня. РЕВНІСТЬ ІСУСА ЗА БОЖИЙ ДІМ

Пров. текст – Мат. 21,13 І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.

1. Куди пішов Ісус з нагоди свята Пасхи?  

Ів. 2,13; пор. Втор. 16,16 Та наближалася юдейська Пасха, і Ісус прийшов у Єрусалим; Нехай кожний твій мужчина з’являється перед Господом, своїм Богом, на місці, яке обере Господь, тричі на рік: на свято Опрісноків, на свято Тижнів і на свято Шатер. Не з’являйся перед Господом, своїм Богом, з порожніми руками.

2. Яку картину Він побачив у дворі храму? 

Ів. 2,14 І побачив у храмі тих, які продають овець, волів і голубів, і сидять міняльники грошей.

3. Як повівся в цій ситуації Господь?  

Ів. 2,15-16; пор. Лук. 2,49 Зробивши бича з мотузків, Він вигнав усіх із храму, овець і волів, розсипав гроші у міняльників, а столи поперевертав. А тим, які продавали голубів, сказав: Заберіть їх звідси! Не робіть дому Мого Отця домом торгівлі! Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?

4.Яке пророцтво передбачало цю подію? 

Ів. 2,17; пор. Пс. 69,8-10 Згадали Його учні, що написано: Ревність до Твого дому з’їдає Мене! Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє. Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї. Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.

5. Який з цього приводу виник діалог між Ісусом і фарисеями? 

Ів. 2,18-22; пор. 1Кор. 1,18-25 У відповідь на це юдеї запитали Його: Яку ознаку покажеш нам, що таке Ти робиш? Відповів Ісус і сказав їм: Зруйнуйте цей храм, – і за три дні Я підніму його. Тоді юдеї сказали: Сорок шість років будувався цей храм, а Ти за три дні піднімеш його? Він же говорив про храм Свого тіла. Коли Він воскрес із мертвих, то згадали Його учні, що Він це говорив, – тож повірили і в Писання, і в сказані Ісусом слова; Тому що слово про хрест є безумством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це – Божа сила. Адже написано: Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину! Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість цього світу Бог не обернув на безумство? Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством проповіді. Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості. Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для греків – безумство. А саме для покликаних – і юдеїв, і греків – Христа, Божу силу й Божу премудрість. Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.

Примітка: Юдеї постійно вимагали від Ісуса знамення. І хоча знали, що Він робить безліч чудесних зцілень та інших вражаючих речей, для них цього було недостатньо. Тому Він сказав їм те, чого тоді не розуміли навіть учні: «Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я підніму його». Написавши свою Євангелію тоді, коли вже повною мірою були зрозумілі слова Ісуса, Іван додає: «Він же говорив про храм Свого тіла» (в. 21). Таким чином, останнім знаком, який Ісус дав людям, була його жертва; смерть, до якої привели старійшини Ізраїлю, а потім Його славне Воскресіння. Це і було зруйнуванням та відродженням храму Його Тіла. Так само Він відповів юдеям, які з іншого приводу знову вимагали від нього знаку: «А Він у відповідь їм сказав: Лукавий і перелюбний рід шукає ознаку, та ознаки не буде дано йому, хіба лише ознака пророка Йони.  Адже так, як Йона був у череві кита три дні й три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні й три ночі» (Мат. 12,39-40).

6. Як чудеса Ісуса вплинули на багатьох євреїв? 

Ів. 2,23 А коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, то багато людей, побачивши ті чудеса, які Він творив, повірили в Його Ім’я.

7. Як Ісус Христос ставився до деяких людей?  

Ів. 2,24-25 Сам же Ісус не звірявся їм, бо Сам знав усе і не мав потреби, щоби хтось свідчив про людину, адже Сам знав, що було в людині.

Урок 6 – 6 лютого. НАРОДЖЕННЯ ВІД ВОДИ І ДУХА

Пров. текст – Тит. 3,5 Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом

1. Хто приходив до Ісуса вночі? Що ми знаємо про цю людину? 

Ів. 3,1; 7,28-32.44-51; 19,38-41 Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський; Тоді Ісус, навчаючи й розповідаючи в храмі, голосно промовив: І Мене знаєте, і звідки Я, ви знаєте; Я не прийшов від Себе, але правдивим є Той, Хто послав Мене, Котрого ви не знаєте.  Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав! Тому вони намагалися схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не настав Його час. Багато людей повірили в Нього і казали: Коли прийде Христос, хіба Він буде робити більші чудеса від тих, які Цей зробив? Почули фарисеї, що юрба гомоніла таке про Нього. І послали фарисеї та первосвященики своїх слуг, щоб вони схопили Його… Деякі ж з них хотіли схопити Його, але ніхто не накладав на Нього рук. Отже, слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв, а ті дорікали їм: Чому ви не привели Його? Слуги відповіли: Ніколи ще жодна людина не говорила так, [як Цей Чоловік]. Тоді фарисеї їм відповіли: Чи й ви також обмануті? Хіба хтось зі старших чи з фарисеїв повірив у Нього? Але цей народ, який не знає Закону, — проклятий він! Каже їм Никодим, який приходив до Нього раніше і був одним із них: Хіба судить наш Закон людину, не вислухавши її спочатку і не дізнавшись, що вона робить? Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, — але таємним, оскільки боявся юдеїв, — попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста літрів. Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, — згідно зі звичаєм поховання в юдеїв. На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду — нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований.

2. Які знаменні слова вимовив Никодим?  

Ів. 3,2; пор. Мат. 22,16; Ів. 9,16 Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чудес, які Ти робиш, коли би Бог не був з ним; І послали до Нього своїх учнів з іродіянами, кажучи: Учителю, знаємо, що Ти є праведний, правдиво навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей. Деякі з фарисеїв говорили: Ця Людина не є від Бога, бо не дотримується суботи. Інші ж казали: Як може грішна людина робити такі чудеса? І виник між ними поділ.

3. Яку умову поставив Ісус Никодиму і всім бажаючим опинитися в Царстві Божому?  

Ів. 3,3; пор. 1Пет. 1,23; Мат. 18,3; Еф. 5,26 У відповідь Ісус сказав йому: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!; Бо відроджені ви не з тлінного насіння, а з нетлінного, — живим Божим Словом, що перебуває вічно; Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне; Щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові.

4. Про що подумав Никодим? Що на те відповів Ісус? 

Ів. 3,4-9 А Никодим Йому каже: Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти в утробу своєї матері й народитися? Ісус відповів: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може увійти до Божого Царства! Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є духом. Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: Вам потрібно народитися згори. Вітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа. Відповів Никодим і сказав Йому: Як може це статися?

5. Що отримує людина в момент новонародження?  

2Пет. 1,4; 1 Ів. 3,1 Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі; Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є.

Примітка: Через новонародження віруюча людина стає “учасником божественної природи” (2 Пет. 1,4). Тобто Бог здійснює внутрішнє, глибоке перетворення серця і розуму –дає нові, чисті думки, прищеплює в серці нові, благородні бажання і дає сили боротися зі злом! Завдяки цьому Божі діти уподібнюються до свого Небесного Отця! Обіцянка такого ґрунтовного перетворення міститься і в пророцтві Єремії (31,31-34).

6. У чому проявилася духовна убогість вчителів Ізраїлю?  

Ів. 3,10-12 Ісус у відповідь промовив до нього: Ти — учитель Ізраїля, і не знаєш цього?  Знову й знову запевняю тебе, що ми говоримо про те, що знаємо, і про те, що бачили, свідчимо, — та нашого свідчення ви не приймаєте. Якщо про земне Я сказав вам, і ви не вірите, то як повірите, якщо скажу вам про небесне?

7. Що було їх головною турботою?  

Ів. 11,47-48 Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес! Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!

Урок 7 – 13 лютого .ТАК БОГ ПОЛЮБИВ СВІТ

Пров. текст – 1 Ів. 4,9 Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили.

1. Що сказав про себе Ісус у розмові з Никодимом?  

Ів. 3,13; пор. Еф. 4,8-10; Пр. 30,4 Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, Хто зійшов з неба: Син Людський; Тому сказано: Піднявшись на висоту, Він полон полонив і дав дари людям. А що означає «піднявшись», як не те, що раніше Він зійшов до найнижчих місць землі? Хто зійшов, Той і піднявся вище від небес, щоб наповнити все; Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?

2. Яка подія з часу поневірянь ізраїльтян по пустелі віщувала розп’яття Сина Людського? 

Ів. 3,14-15; пор. Чис. 21,8-9; Ів. 8,28; 12,32-34 Як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднятий Син Людський,  щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав вічне життя; А Господь сказав Мойсеєві: Зроби собі змія і вистав його на жердині як знак. І буде, що коли вкусить змій людину, то кожний вкушений, поглянувши на нього, житиме. І Мойсей зробив мідного змія, і встановив його на жердині як знак; і було, коли змій кусав людину, а та подивилася на мідного змія, то залишалася живою; Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене Мій Отець, — те й говорю; Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?

3. Від чого залежить наше вічне життя?  

Ів. 3,16; пор. 20,31; Рим. 5,8 Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне; А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я; Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками; 

4. З якою метою Син Божий прийшов на Землю?  

Ів. 3,17; 12,47; 1 Ів. 3,8 Адже не послав Бог Свого Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ; Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ; Хто чинить гріх, той від диявола, адже диявол грішить від початку. Тому з’явився Божий Син, щоби знищити діла диявола.

5. Від чого захищає віра в ім’я Єдинородного Сина Божого? 

Ів. 3,18.36; 5,24; 6,40 Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина. Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірить, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому; Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя; Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, — і Я воскрешу його останнього дня.

Примітка: Насправді колись “ми всі маємо з’явитися  перед судовим престолом Христа” (2 Кор. 5,10), проте не всі з однією метою. Описуючи день Останнього Суду (Мат. 25,31-46), Ісус Христос чітко сказав, що одні опиняться там для того, щоб з вуст Господа почути запрошення увійти в Царство Боже, а інші – щоб бути судимими і відкинутими назавжди! Про це знав апостол Павло, який в цитованому тексті (2 Кор. 5,10) стверджує, що перед Христом постануть всі люди, «щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло»!

6. Яким чином вже сьогодні люди судять себе – для Божого Царства або для вічної загибелі? 

Ів. 3,19; пор. Ів. 5,24; 8,12; 12,48 Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані; Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя; Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя; Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дняє.

Примітка: У Книзі Об’явлення 14,6-7, символічно показана всесвітня хода Євангелії спасіння. “Ангел”, який є символом всіх проповідників Євангелія, проголошуючи Божу благодать, оголошує, що настав час Божого суду! Це і є Суд Євангелія, коли люди судять самі себе, роблячи вибір – або до вічного життя або до вічної загибелі!

7. Як можемо розпізнати “прагнення до світла” або ж “ненависть” до нього? 

Ів. 3,20-21; пор. Еф 5,8-13 Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, тому що вони погані. А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!; Бо ви були колись темрявою, а тепер є світлом у Господі. Поводьтеся, як діти світла. Адже плід світла – в усякій доброті, праведності й правді. Досліджуйте те, що до вподоби Богові, і не ставайте спільниками в неплідних ділах темряви, а краще їх викривайте. Адже про те, що вони таємно роблять, соромно навіть говорити. Усе, що засуджується, виявляється світлом.

Урок 8 – 20 лютого .«ЙОМУ НАЛЕЖИТЬ ЗРОСТАТИ»

Пров. текст – Мар. 1,7 І він проповідував, кажучи: Слідом за мною йде сильніший за мене, Якому я не достойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його взуття.

1. Які біблійні тексти свідчать про те, що в певний період Іван Христитель та Ісус, хоч і окремо, все ж діяли одночасно?  

Ів. 3,22-24; пор. Ів. 4,1-2 Після цього Ісус з учнями прийшов в Юдею і там перебував з ними та хрестив. Іван також хрестив у Еноні, що поблизу Салима, бо там було багато води; люди приходили й хрестилися, бо Іван ще не був укинутий до в’язниці; Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, — хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні.

2. З якими сумнівами прийшли до Івана його учні?  

Ів. 3,25-26 Якось виникла суперечка між Івановими учнями та юдеями щодо очищення. Прийшли вони до Івана і сказали йому: Равві, Той, Хто був з тобою на тому боці Йордану, про Кого ти засвідчив, хрестить і всі йдуть до Нього!

3. Як Іван пояснив своїм учням, що Ісус є Кимось особливим та здійснює унікальне й неповторне служіння? 

Ів. 3,27; пор. Євр. 5,1-10 Іван у відповідь сказав: Людина не може нічого приймати, якщо не буде дано їй з неба; Оскільки кожний первосвященик, який вибирається з-поміж людей, настановляється для людей у Божих справах, аби приносити дари та жертви за гріхи, щоб міг співчувати необізнаним і тим, які заблукали, адже й сам оточений неміччю, – і тому він повинен як за людей, так і за себе приносити жертви за гріхи. Та ніхто сам по собі не приймає честі, а тільки тоді, коли покликаний Богом, – як Аарон. Так і Христос не Сам Себе прославив, аби стати Первосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: Ти – Мій Син, Я сьогодні породив Тебе. І в іншому місці говорить: Ти – Священик навіки, за чином Мелхиседека. Він, перебуваючи у Своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, Хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний, – і Бог назвав Його Первосвящеником за чином Мелхиседека.

4. Що Іван зі скромністю говорив про себе та свою місію? 

Ів. 3,28-30 Ви самі мені свідчите про те, що я казав: Я не Христос, а лише посланий перед Ним. Хто має молоду, є молодим, а друг молодого, стоячи поряд і слухаючи його, радіє від голосу молодого. Оце і є моя радість, вона тепер сповнилася. Йому належить зростати, а мені – меншати.

Примітка: Жодна людина не може отримати більше, ніж дав їй Бог. Іван розумів, що якщо новий учитель фокусує увагу більшої кількості людей і набуває більше послідовників, то це відбувається не тому, що він краде їх у нього, а тому, що цих людей дав йому Бог. Скільки образ, заздрості й гіркоти ми могли б уникнути, якби пам’ятали, що успіх інших людей дарований їм Богом, якби ми були готові погодитися з цим Божественним задумом!

5. Яка є різниця між, хоч би й найвидатнішою і найпобожнішою, людиною та Ісусом Христом?  

Ів. 3,31-33; пор. Фил. 2,5-8 Хто приходить згори, Той над усіма. Хто із землі, той земний і по-земному говорить. Хто приходить з неба, Той над усіма. Те, що Він побачив і почув, про це і свідчить; але Його свідчення ніхто не приймає. Хто ж прийняв Його свідчення, той підтвердив, що Бог правдивий; Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної.

6. Отець, пославши Свого Сина у світ, чим Його зміцнив та вповноважив? 

Ів. 3,34-35 Бо Кого Бог послав, Той говорить Божі слова, тому що Бог дає Духа без міри. Отець любить Сина і передав усе в Його руки

7. Наскільки важливою для нас є віра в Сина? 

Ів. 3,36 Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірить, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому.

Урок 9 – 27 лютого. ВОДА ВІЧНОГО ЖИТТЯ

Пров. текст – Ів. 7,38 Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть.

1. Що зробив Ісус, довідавшись про інтриги фарисеїв?  

Ів. 4,1-3 Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, —  хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, —  то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї

2. Через яку область проходила дорога і де Він зупинився?  

Ів. 4,4-6.8 Потрібно Йому було перейти через Самарію. Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години. Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.

3. Хто прийшов у колодязя і що попросив Ісус?  

Ів. 4,7 Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!

Примітка: Ісус тут руйнує бар’єри упереджень. У той момент, коли Він звернувся до самарянки, суперечка між євреями і самарянами мала вже майже 400-річну історію, але все ще була такою ж запеклою, як і на початку… Він  також руйнує й інші бар’єри. Самарянка була жінкою, а скрупульозні равини забороняли вчителям публічно навіть вітатись з жінками. За межами свого дому равину заборонялося спілкуватись навіть з власною дружиною чи дочкою. Равин, якого бачили, що він розмовляв з жінкою в громадському місці, втрачав свою репутацію. З іншого боку, Ісус говорить з жінкою, у якої, крім того, ще й погана репутація. Вся ця історія, пише У. Барклі, для єврея є найбільш вражаючою: ось Син Божий стомлений і спрагнений. Найсвятіший з людей, з розумінням вислуховує сумну історію жінки. Тут Ісус ламає бар’єри націоналізму і ортодоксальних юдейських звичаїв. Тут Він поклав початок євангельському універсалізму. Господь полюбив цей світ не в теорії, а на практиці!

4. Чому це прохання було прийнято з таким подивом? 

Ів. 4,9 Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінкасамарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!

5. Яка розмова відбулася між Ісусом і самарянкою? 

Ів. 4,10-12 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?

6. Що сказав Ісус про “воду”, яку Він міг дати цій жінці і всім бажаючим?  

Ів. 4,13-14; пор. Ів. 6,35; 7,37-39 У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,  а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне; Сказав їм Ісус: Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим; Останнього великого дня свята Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене і п’є. Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть. Це Він сказав про Духа, Якого мали одержати ті, котрі повірили в Нього. Але Духа ще не було, бо Ісус ще не був прославлений.

7. Чи зрозуміла жінка Господні слова?

Ів. 4,15 Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!

Урок 10 – 6 березня. ПОКЛОНІННЯ В ДУСІ І ПРАВДІ

Пров. текст – Фил. 3,3: Адже обрізання — це ми, які поклоняємося Богові духом і хвалимося Ісусом Христом, і не покладаємо надію на тіло.

1. Як Ісус скерував розмову з самарянкою, щоб привернути її увагу до духовних питань?  

Ів. 4,16-19: Говорить їй Ісус: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди. У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала. Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк.

2. Що вказує на те, що самарянка і раніше цікавилася релігійними справами? 

Ів. 4,20: Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.

3. Що сказав Ісус про поклоніння самарян? 

Ів. 4,22; пор. Рим. 9,1-5: Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв; Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому: я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці! Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом, тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці. Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.

Примітка: Самаряни збудували на горі Гарізім копію Єрусалимського храму і там здійснювали культ Яхве. Однак Бог так і не визнав цей храм, не поселив у ньому Шекіну – хмару присутності. Ісус однозначно відкинув самарянське поклоніння, заявивши “що “спасіння від юдеїв”, а “самаряни поклоняються тому, чого не знають”.

4. Яку важливу істину Він озвучив? 

Ів. 4,21.23-24: Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві; Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників. Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.

Примітка: Період Старого Завіту, заснований на системі жертвопринесень в Єрусалимському храмі, поволі закінчувався. Справжня жертва – “Агнець, що взяв на Себе гріхи світу” (Ів. 1,29) – вже була на Землі! Під час Його смерті на Голгофі, Храмова завіса, що відділяла “Святе” від “Святого святих” була розірвана “зверху вниз” (Мат. 27,50-51). У цей момент сталося те, про що Ісус говорив юдеям: «Ось, залишається вам ваш дім порожнім» (Мат. 23,38)! І саме на цю подію та її наслідки Господь Ісус звернув увагу самарянки.

5. У що вірила та чого сподівалась Самарянка? 

Ів. 4,25: Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!

6. Що відкрив їй Ісус?  

Ів. 4,26; пор. Ів. 9,1.35-37; Мар. 14,60-62: Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою!; Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав йому: Чи віриш ти в Сина Людського? Той у відповідь сказав: А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього? Ісус сказав йому: І ти Його бачив, оце Він говорить з тобою; Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать? Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного? А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!

7. Що зробила самарянка і які були того наслідки?  

Ів. 4,27-30: І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею? А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям: Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос? Вони вийшли з міста й пішли до Нього.

Урок 11 – 13 березня. СПРАВЖНЯ ЇЖА

Пров. текст – Ів. 6,27: Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!

1. До чого учні спонукали Ісуса, якою була Його відповідь?  

Ів. 4,31-32: Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж! Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.

2. Про що подумали учні, яким було Його пояснення? 

Ів. 4,33-34; пор. Ів. 5,30; 6,27: Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти? Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу; Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — Отця; Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!

3. Що Ісус говорив про велику місіонерську роботу, яку необхідно виконати до закінчення часу?  

Ів. 4,35; пор. Мат. 9,37-38: Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив; Якось каже Ісус Своїм учням: Жнива великі, а женців мало. Тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.

4. У чому підтверджується прислів’я “один сіє, а інший збирає”? Хто були сіячі, а хто женці? 

Ів. 4,36-38: Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне. Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне. Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!

Примітка: “Він каже учням, що вони будуть збирати урожай, над яким не працювали. Він має при цьому на увазі, що це Він на хресті посіє насіння любові і Божої сили, і що настане час, коли учні Його вийдуть у світ збирати урожай, який Він посіяв своїм життям і смертю. Він говорить учням, що настане час, коли вони будуть сіяти, а інші будуть збирати урожай. Буде час, коли християнська церква пошле у світ своїх євангелістів, мандрівних проповідників. Вони ніколи не побачать жнив: деякі з них помруть, як мученики, але кров мучеників буде насінням Церкви. Він ніби говорить їм: “Коли – небудь і ви будете працювати і не будете бачити плодів вашої праці; ви будете сіяти і підете з арени перш, ніж можна буде жнивувати. Але ніколи не бійтеся! Не сумуйте! Посів не марний; насіння не витрачене даремно! Інші побачать жнива, які вам не дано буде бачити” (В. Барклі, Єв. від Івана, ст. 229.230).

5. Яким був результат місії самарянки? 

Ів. 4,39: Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.

6. Як самаряни сприйняли Ісуса?  

Ів. 4,40-41; пор. Лук. 9,52-56: Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. Значно більше повірило через Його слово; І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю. А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима. І, побачивши це, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх так, як зробив Ілля? Та, повернувшись до них, Він заборонив їм і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх. І Він пішов до іншого села.

Примітка: Якби раніше Ісус пристав на пропозицію учнів (Лук. 9,52-56), у жителів цього самарянського села не було би можливості почути Господа й увірувати в Нього!

7. Що у підсумку зміцнило їх у переконанні, що Ісус є Месія?  

Ів. 4,42: Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, Христос.

Урок 12 – 20 березня ДРУГЕ ЧУДО В КАНІ

Пров. текст – Ів. 20,29: Каже йому Ісус: Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!

1. Яке спостереження озвучив Ісус? 

Ів. 4,43-44; пор. Мат. 13,54-58: А через два дні Він вийшов звідти і пішов до Галилеї,  бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині; Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила? Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда? Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все? І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі. І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.

2. Як і чому до Ісуса поставились галілеяни? 

Ів. 4,45; пор. 2,23: Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято; Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.

3. Що сталося в Кані Галілейській? 

Ів. 4,46-47.49: Отож, Ісус знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав. Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив Його, щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті… Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!

4. З яким докором звернувся Ісус до оточуючих його людей?

Ів. 4,48; пор. 2,18; 1 Кор. 1,22: А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите! У відповідь на це юдеї запитали Його: Яку ознаку покажеш нам, що таке Ти робиш? Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості.

5. Як на слова Ісуса Христа відреагував царедворець? 

Ів. 4,50: Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.

6. Коли він переконався в істинності слів Господа? 

Ів. 4,51-53: Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його і сповістили йому, кажучи, що його син живий. Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині залишила його гарячка. Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.

7. Яку роль відграє віра у відносинах з Богом? 

Євр. 11,1.6: Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання… Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.

Примітка: Придворний, що жив в Капернаумі, повинен був пройти 30 км. (така відстань була між Капернаумом та Каною), щоб просити Ісуса про допомогу. Його намір полягав у тому, щоб Ісус пішов з ним у його дім і зцілив вмираючу дитину. Але замість цього вчитель змушує його йти додому, запевняючи, що його син живий. “І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов”. Це ще однин приклад сильної віри, яка була винагороджена!

Урок 13 – 27 березня. ЗЦІЛЕННЯ В СУБОТУ

1. Яку картину описав Іван в 5-му розділі? 

Ів. 5,1-4: Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим. Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що поюдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів. У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, які очікували руху води. Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга.

2. З яким питанням звернувся Ісус до одного з хворих?  

Ів. 5,5-6: Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав. Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?

3. Які труднощі не міг подолати цей чоловік? 

Ів. 5,7: Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.

4. Що зробив для нього Ісус того суботнього дня? 

Ів. 5,8-9: Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи! І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.

5. Як юдеї відреагували на чудо зцілення? 

Ів. 5,10-11: Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль. Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!

Примітка: Слід звернути увагу, що ложе цієї людини було простим килимком, сплетеним з соломи або очерету, який зцілений згорнув в рулон і пішов до себе додому.

6. Чи знав зцілений Ісуса? З яким застереженням звернувся до нього Господь? 

Ів. 5,12-14: Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити? Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці. Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.

7. Як юдеї відреагували на це чудо? Як захищався Ісус і в що переросло дане протистояння? 

Ів. 5,15-18: Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус. І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу. Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я. Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.

Примітка: Святий день був призначений для близького й тісного спілкування з Богом. Святість суботи полягає не тільки в утриманні від фізичної праці, але насамперед у встановленні з Творцем цілющого і зміцнюючого контакту. Саме цим даром Бог наділяє своїх дітей в суботу, і саме в цьому сенсі слід розуміти слова Ісуса: „Отець Мій досі працює, і я теж працюю”. Коли припиняється щоденна турбота, більшою мірою, ніж в будь-який інший день, ми можемо задовольняти свої духовні потреби. Думка юдеїв про те, що Ісус, називаючи себе Сином Божим, вважав себе “рівним Богу”, звичайно була хибною. Сам Ісус ясно вчив, що Його Батько є більшим за Нього (Ів. 14,28) і, що Він єдиний істинний Бог (Ів. 17,3). Цю істину знали й неодноразово повторювали апостоли (див. 1 Кор. 8,6; 15,27-28; 1 Тим. 1,17; 6,16).

Урок 14 – 3 квітня. ВЛАДА СИНА БОЖОГО

Пров. текст – Ів. 3,18: Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина.

1. Який зв’язок існує між єдиним Богом Отцем і Сином Божим Ісусом Христом? Наскільки глибока залежність Сина від Батька? 
Ів. 5,19-20; пор. 8,26-29: У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить. Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися. Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув. Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене Отець, — те й говорю. Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!

2. Якою силою володіють Отець і Син? 
Ів. 5,21; пор. Рим. 4,17: Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє; як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче.

3. Яку владу Отець дав Синові?  
Ів. 5,22-23.27; пор. Дії 10,42; 17,31: Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,  щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав; І дав Йому владу суд чинити, бо він є Сином Людським. І Він наказав нам проповідувати народові та засвідчити, що Він призначений Богом Суддя живих і мертвих; Він визначив день, коли має справедливо судити цілий світ через Мужа, Якого настановив, даючи віру всім, воскресивши Його з мертвих! 
Примітка: Коли мова про судову владу Ісуса Христа, то ми повинні пам’ятати, що, хоча Він вже її має, однак повністю проявить її тільки в останній день, коли перед Ним постануть всі люди (Мат. 25,31-46; Дії 17,31; 2 Кор. 5,10). У період Божої благодаті, Божі суди, окрім особливих випадків, не здійснюються (пор. Дії 12,1-4.18-23); Отець не судить нікого (Ів. 5,22;), також Син не здійснює функції судді (Ів. 12,47). Зараз відбувається лише Суд Євангелії, коли кожна людина судить себе сама, на основі свого ставлення до Євангелії (Ів. 3,18; 5,24). Коли пройде час Божої благодаті, тоді відбудеться Остаточний Суд (Ів. 12,48).

4. Яку певність мають ті, хто приймає Ісуса й довіряє Його слову?  
Ів. 5,24; 8,51: Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя; Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!

5. Що отримав Ісус від Отця, і коли Він скористається цією владою?  
Ів. 5,25-26.28-29; пор. Об. 1,17-18: Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.  Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя. Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос; і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду; І коли я Його побачив, то впав Йому до ніг, наче мертвий. А Він поклав Свою правицю на мене, та й промовив: Не бійся! Я — Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий навіки-віків. Я маю ключі від смерті й від аду.

6. Як справедливо Ісус оцінював кожну справу?  
Ів. 5,30; пор. Іс. 11,1-5: Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — Отця; І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух вíдання і благочестя; і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла. Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого. І буде опоясанням стегон Його правда, і опоясанням крижів Його — істина.

7. Яку ревність мав Ісус? Що є підставою Його суду? 

Пс. 40,7-11: Жертви і приношення Ти не схотів, але Ти приготовив мені [тіло]. Всепалення і жертви за гріх Ти не забажав. Тоді я сказав: Ось іду, — на початку книги написано про мене: Боже мій, я забажав виконати Твою волю і Твій закон у глибині мого серця.

Урок 15 – 10 квітня. ТОЙ, ХТО СВІДЧИТЬ ПРО ІСУСА

Пров. текст – 1 Ів. 5,9: Коли ми приймаємо людське свідчення, то свідчення Боже є більшим. Адже це — свідчення Бога, Який засвідчив про Свого Сина.

1. Хто першим вказав на Ісуса, як на Спасителя людства?  
Ів. 1,29-34; Лук. 3,21-22: Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу! Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене. Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві! І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому. Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, — Він Той, Хто хрестить Духом Святим. І я побачив, і засвідчив, що Він — Божий Син; Сталося ж, коли хрестився весь народ, і коли Ісус, також хрестившись, молився, — розкрилися небеса, і Дух Святий у тілесному вигляді, як голуб, зійшов на Нього, і почувся голос із неба: Ти — Мій Улюблений Син, у Тобі Моє вподобання.

2. Хто проголосив Його Месією?  
Ів. 5,33-35: Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину. Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні. Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.

3. Які два свідчення є найбільш переконливими? 
Ів. 5,36-37: Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене.
Примітка: Те, що робив Ісус і як говорив, свідчило про Його небесну місію. Однак найважливіше свідчення про Сина дав Бог Отець, починаючи з хрещення в Йордані (Мат. 3,16-17).

4. З якими гіркими словами звернувся Ісус до юдеїв? 
Ів. 5,38-42: Не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав. Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене. Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. Слави від людей Я не приймаю, але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.

5. Що ще Він сказав їм? 
Ів. 5,43: Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете. 

6. Хто, за словами Ісуса, звинувачував ізраїльтян перед Богом?  
Ів. 5,44-45: Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте? Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся.

7. Про кого писав і на кого вказував Мойсей, коли сповістив про пришестя Месії? 
Ів. 5,46-47: Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене. Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?

Урок 16 – 17 квітня. ЧУДОВЕ РОЗМНОЖЕННЯ ХЛІБА

Пров. текст – Мар. 6,34: Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.

1. Як євангелист Іван описує один із земних днів Ісуса Христа? 
Ів. 6,1-3: Після цього Ісус пішов на другий бік Тиверіадського моря Галилеї. І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими. Ісус вийшов на гору й сидів там зі Своїми учнями. 

2. З яким питанням звернувся Ісус до Пилипа? 
Ів. 6,5-6: Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли? Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що мав робити.

3. Як учні намагались вирішити виниклу потребу? 
Ів. 6,7-9: Відповів йому Филип: На двісті динаріїв хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав. Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат СимонаПетра: Тут є один хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?
Примітка: світ був би позбавлений одного великого і яскравого дива, якби хлопчик відмовився прийти, або якби він пожалів віддати свій хліб і рибу. Це велика істина, що Богу потрібно те, що ми можемо принести йому. Можливо у нас мало грошей, але Йому потрібно саме те, що у нас є. Навіть дуже мало стає в руках Ісуса чимось великим.

4. Скільки людей знаходилося на цьому місці? 
Ів. 6,10: Промовив Ісус: Розсадіть людей! Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять.

5. Що зробив Ісус? 
Ів. 6,11: Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав учням; учні ж — тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали.

6. Чи хто-небудь залишився голодним того дня? 
Ів. 6,12-13: Коли наїлися, Він сказав Своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало. Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли.

7. До якого висновку прийшли люди, які стали учасниками цього дива? Що вони хотіли зробити і як повівся Ісус? 
Ів. 6,14-15: Тоді люди, побачивши чудо, яке Ісус учинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який має прийти у світ. А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.

Урок 17 – 24 квітня. ЇЖА, ЯКА НЕ ГИНЕ

Пров. текст – Ів. 4,34: Каже їм Ісус: Моя пожива – чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.

1. Куди вирушили учні Ісуса і в якому стані знаходилося тоді Галілейське море? 
Ів. 6,16-18: З настанням вечора Його учні спустилися до моря,  увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них; море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.

2. Що їх налякало в певний момент? 
Ів. 6,19: Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися.

3. Як Ісус заспокоїв їх? 
Ів. 6,20-21; пор. Мат. 14,24-27: Він же каже їм: Це Я, не бійтеся! Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували; Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. У четверту сторожу ночі Ісус попрямував до них, ідучи по морю.  А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

4. Яке відкриття зробили вранці люди, яких Ісус нагодував напередодні ввечері? 
Ів. 6,22-25: Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім того одного, до якого ввійшли Його учні, і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні. Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу. Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали у човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди?

5. З яким докором звернувся до них Ісус? 
Ів. 6,26-27: У відповідь Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися. Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!
Примітка: Шукачі Ісуса цікавилися тільки заспокоєнням фізичного голоду. Напередодні вони отримали щедру їжу і наступного дня хотіли ще. Але є ще й інші голодні люди, голод яких може вгамувати тільки Ісус Христос. Це жага істини – і тільки Він може дати людині цю поживу; голод життя – і тільки Він може дати життя, і це життя з надміром; це голод любові, – і тільки Ісус може подарувати людині любов, яка здолає і гріх, і навіть смерть. Тільки Ісус здатний вгамувати голод людського серця і людської душі!

6. Про що його запитали? 
Ів. 6,28; пор. Мат. 19,16: Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла? І ось один, підійшовши, сказав Йому: Учителю добрий, що доброго я маю робити, аби мати вічне життя?

7. Що відповів їм Ісус?  
Ів. 6,29; пор. 1 Ів. 3,23: У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав; І це Його заповідь, щоб ми повірили в Ім’я Його Сина Ісуса Христа, і любили одне одного, як Він нам заповів.

Урок 18 – 1 травня. ХЛІБ З НЕБА

Пров. текст – Ів. 6,5: Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли?

1. Що вимагали від Ісуса юдеї і як мотивували свою вимогу? 
Ів. 6,30-31: Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти!

2. Що на це відповів Ісус?  
Ів. 6,32-33: А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя.

3. Якою була реакція слухачів Ісуса і що Він відповів їм на це? 
Ів. 6,34-36: Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб! Сказав їм Ісус: Я — хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим. Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите.

4. Наскільки ми спокійні в обіймах Ісуса? 
Ів. 6,37-39: Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть, бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав. А воля Того, Хто Мене послав, є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня.
Примітка: Ісус запевняє своїх послідовників про свою доброту, турботу і допомогу, яка запевнить їм вічне спасіння. Довіряючи Його словам, ми можемо бути впевнені, що Він постійно стежить за тим, щоб диявол і люди, якими володіє диявол, не вирвали нас з Його руки! Ісус не обіцяє нам повної безпеки і захисту від труднощів і загроз повсякденності, так само як не гарантує захист життя і фізичного здоров’я, які в будь-який момент можуть опинитися під загрозою. Може трапитися так, що через вірність Богу, ми піддаємося гонінням і навіть смерті. Якби так сталося, пам’ятаймо, що для віруючого страждання чи смерть за вірність Богу – це перемога: “віруючий в Мене, хоча б і помер, буде жити!”

5. Якою є воля Отця?
Ів. 6,40: Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, — і Я воскрешу його останнього дня.
Примітка: Бог не хоче смерті грішника, але щоб він покаявся і жив (Єз. 18,21-23; 1 Тим. 2,1-4). Саме для того Ісус зійшов з небес, щоб принести жертву за всіх, хто увірує. Беручи з Нього приклад, ми повинні докладати зусилля, щоб рятувати людей, які гинуть у своїх гріхах. У цій справі ми повинні вчитися наполегливості у Ісуса, який, незважаючи на неприязнь і навіть ворожість, з якою Він стикався, послідовно виконував доручене Йому Батьком завдання.

6. Що обурило юдеїв? 
Ів. 6,41-42: Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я – хліб, який зійшов з неба, –  і казали: Хіба це не Ісус, син Йосифа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер Він каже: Я зійшов з неба?

7. Коли ще юдеї реагували подібним чином?  
Мат. 13,54-58: Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила? Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його – Яків, Йосиф, Симон і Юда? Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все? І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, – хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі. І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.

Урок 19 – 8 травня. ТІЛО І КРОВ ГОСПОДНІ

Пров. текст – Ів. 6,51: Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, яке Я віддам для життя світу!

1. Які люди приходять до Ісуса, слухають Його слова і слідують Його вченню? 
Ів. 6,43-46: У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою. Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, – і Я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, – Він і бачив Отця.

2. Наскільки важлива віра в Ісуса Христа? 
Ів. 6,47; пор. 5,24; Рим. 3,23-25: Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить у Мене, має вічне життя; Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя. Адже всі згрішили й позбавлені Божої слави, але оправдуються даром, Його благодаттю, через викуплення, що в Ісусі Христі. Його Бог дав як жертву примирення в Його крові через віру, щоби показати Свою справедливість у прощенні раніше вчинених гріхів.

3. У якому сенсі тіло Ісуса Христа є “хлібом для світу”?  
Ів. 6,48-51; пор. Мат. 26,26-28: Я – хліб життя! Ваші батьки їли манну в пустелі, – і повмирали. Цей же – хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер. Я – хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє тіло, яке Я віддам для життя світу! Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це – тіло Моє. Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

4. Чи зрозуміли юдеї слова Господа? 
Ів. 6,52: Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло?

5. Наскільки важливо споживати хліб і вино, тобто символи тіла і крові Спасителя? 
Ів. 6,53-56: А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя. Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Адже Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій. Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому.
Примітка: Вчення Ісуса є однозначним: хто хоче бути врятованим, повинен не лише вірити у рятівну жертву Ісуса, але і споживати хліб – символ Його тіла, і вино – символ Його крові! Це питання повинні серйозно обміркувати не лише ті, хто обмежує це споживання певною, нечисленною, елітарною і привілейованою групою, але також ті члени Церкви, які з приводу різних невирішених конфліктів, не бажаючи бути “винними проти плоті і крові Господньої” (1 Кор 11,27), довго утримуються від споживання хліба і вина!

6. Яка схожість і які відмінності є між манною, якою Бог годував ізраїльтян в пустелі та “хлібом, який зійшов з неба” – Ісусом Христом? 
Ів. 6,57-58: Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки ваші манну їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!

Урок 20 – 15 травня. «ДО КОГО МИ ПІДЕМО?»

1. Що вказує на те, що навіть учні не зрозуміли слів вчителя?  
Ів. 6,59-61: Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі. Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати? Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує?
Примітка: Поведінка учнів Ісуса характерна для людей, які не хочуть приймати і підкорятися Божим вимогам. Вжите в 60 вірші грецьке слово skleros означає: не важко зрозуміти, а важко прийняти, важко переносити. Учні добре знали, про що говорить Ісус, розуміли що Він є тим життям, що зійшло з небес, і яке доступне лише тим, хто прийме Його і беззаперечно підкориться Його вченню. Ми стоїмо тут перед істиною, яка завжди актуальна – люди чинять опір Євангелії не стільки через труднощі розуму в прийнятті Христа, скільки через високі моральні вимоги, що пред’являються їм. Люди відкидають Євангелію не через труднощі в розумінні її принципів, а тому, що Христос являє собою занадто важкий виклик і навіть осуд для їх невідродженого життя. Надто вони повинні були б змінитись, тому вони вважають за краще відхиляти ті заклики, що до них скеровані.

2. Про який факт, для когось сумний і радісний для інших, згадує тут Ісус? 
Ів. 6,62: А що ж буде, як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?

3. Чим є слова Ісуса Христа? 
Ів. 6,63; пор. Євр. 4,12: Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя. Адже Слово Боже — живе і діяльне, гостріше від усякого двосічного меча: воно проникає аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку кісток, судить думки й наміри серця.

4. Що знав Ісус? 
Ів. 6,64-65: Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить. І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від Мого Отця.
Примітка: Бог “хоче, щоб всі люди були спасенні і прийшли до пізнання істини” (1 Тим. 2,4), але, поважаючи вільну волю людини, нікого до цього не змушує. Оскільки “віра – від слухання, а слухання – від слова Божого” (Рим. 10,17), то очевидно, що ті, хто не хоче слухати і не приймає Божого Слова, не можуть прийти до Нього!

5. Якою була реакція учнів Ісуса на Його слова, і яке питання поставив Ісус дванадцяти апостолам? 
Ів. 6,66-67: Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним. Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти?

6. Яку відповідь від імені всіх апостолів дав Петро?  
Ів. 6,68-69: А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя; і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — Син живого Бога!

7. Чиїм знаряддям став один з дванадцяти – Юда? 
Ів. 6,70-71: Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом. Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити.

Урок 21 – 23 травня. НЕВІРА РІДНИХ БРАТІВ ІСУСА

1. Чому Ісус продовжив своє перебування в Галілеї? 
Ів. 7,1: Після цього Ісус подорожував по Галилеї, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що юдеї прагнули Його вбити.

2. Яке наближалося свято?
Ів. 7,2; пор. Лев. 23,34; Чис. 29,12: А наближалося юдейське свято Кучок; Скажи синам Ізраїлевим: з п’ятнадцятого дня того самого сьомого місяця свято кущів, сім днів Господу; І в п’ятнадцятий день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте і святкуйте свято Господнє сім днів.

3. До чого спонукували Ісуса його рідні брати?
Ів. 7,3-5: І сказали Ісусові Його брати: Вийди звідси й піди до Юдеї, щоб і Твої учні побачили діла, які Ти робиш. Адже ніхто такого не робить таємно, але сам шукає, як стати відомим. Якщо робиш таке, то вияви Себе світові! Оскільки і Його брати не вірили в Нього.
Примітка: Особистість і діяльність Ісуса важко було прийняти навіть його братам, синам його земної матері.  Лише після Його воскресіння брати Ісуса повірили в Нього (Дії 1,12-14).

4. Чому Ісус утримався від походу в Єрусалим?  
Ів. 7,6-8: На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, але ваш час завжди готовий. Світ не може вас ненавидіти. Мене ж він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що його діла лихі. Ідіть на свято; Я не йду на це свято, бо Мій час ще не сповнився!
Примітка: «Ісус часто говорив про свій час, свою годину. Там, де в Євангеліях використовується термін «hora» (Ів. 2,4; 7,30; 8,20; 12,27), Ісус говорить про призначену Йому Богом годину, якої не можна було уникнути, ні ухилитися від неї. Її слід було прийняти без обговорення, оскільки вона була чимось важливим в планах Отця. Однак, в тексті Ів. 7,6 було використано слово «kairos», яке означає скорше можливість, тобто дуже вдалий час для того, щоб зробити щось важливе. Ми часто називаємо це психологічним моментом, коли потрібно скористатися можливістю, яка більше може не повторитися. Слова Ісуса з 6 та 8 віршів мають значення: “Якби я зараз пішов з вами на свято, я не знайшов би тих можливостей, які шукаю. Час зараз несприятливий”. З цієї причини Він відклав Свою появу в місті до середини свята, коли зібралося багато народу. І саме в момент напруженого очікування Він приходить туди. Це просто показує нам Ісуса, який вибирає свій час з обережною тверезістю, для досягнення найкращого ефекту», – зазначає В. Барклі (Єв. від Івана, ст. 322-323)

5. Коли і як Ісус пішов до Єрусалиму?  
Ів. 7,10: Коли ж Його брати пішли на свято, то й Він пішов, але не явно, а наче таємно.

6. Які настрої панували серед юдеїв під час свята? 
Ів. 7,11-12: Тож юдеї розшукували Його під час свята й запитували: Де Він? І була щодо Нього велика суперечка між людьми. Деякі казали, що Він добрий; інші ж казали, що ні, — Він обманює народ.

7. Чому послідовники Ісуса відкрито Його не визнавали? 
Ів. 7,13; пор. 12,42-43: Та відкрито ніхто не говорив про Нього, бо боялися юдеїв; Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.

Урок 22 – 30 травня. СУДІТЬ СПРАВЕДЛИВО!

1. Що зробив Ісус під час урочистого свята? 
Ів. 7,14: Посередині свята Ісус увійшов до храму й почав навчати.

Що дивувало Його слухачів?  
Ів 7,15; Мат. 13,54-58; пор. Дії 4,8-14: Тому дивувалися юдеї, кажучи: Як Він знає Писання, хоч не вчився?; Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила? Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда? Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все? І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі. І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство; Тоді Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм: Начальники народу і старші ізраїльські! Якщо нас нині допитують про добрий учинок хворій людині, як вона одужала, то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: Ім’ям Ісуса Христа, Назарянина, Якого ви розіп’яли. Його Бог воскресив із мертвих; це Він зцілив того, хто стоїть перед вами. Він є камінь, знехтуваний вами, будівничими, — камінь, що став наріжним.  І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися! Помітивши відвагу Петра й Івана і дізнавшись, що це люди невчені й прості, вони дивувалися, бо знали їх, що були з Ісусом. І дивлячись на оздоровленого чоловіка, який стояв з ними, вони нічого не могли сказати проти.

2. Що на їхні сумніви відповів Господь? 
Ів. 7,16-17: Тоді у відповідь Ісус їм сказав: Моя наука — не Моя, але Того, Хто Мене послав. Якщо хто хоче чинити Його волю, той пізнає вчення, чи воно від Бога, чи Я говорю від Себе.
Примітка: Ісус ніколи не видавав себе самоучкою, ніколи не підкреслював свого особистого генія, але, безумовно, він стверджував, що його вчителем був Бог: «Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити» (Ів. 12,49); «Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, – Він і творить ті діла» (Ів. 14,10). Навчання у Того, «в Кому заховані всі скарби премудрості й пізнання» (Кол. 2,3), дає знання, мудрість і навички вищі, ніж університетські!

3. Як можна розпізнати того, хто проповідує свої власні ідеї? 
Ів. 7,18: Хто говорить від себе самого, той шукає власної слави, а Хто шукає слави для Того, Хто послав Його, Той правдивий, і немає в Ньому неправди.

4. Яка розмова відбулася тоді між Ісусом та юдеями?  
Ів. 7,19-23: Чи не Мойсей дав вам Закон? А ніхто з вас не виконує Закону. Чому ж ви Мене хочете вбити? Натовп відповів і сказав: Біса маєш! Хто Тебе хоче вбити?
У відповідь Ісус сказав їм: Одне діло зробив Я, — і ви всі дивуєтеся. Мойсей заповідав вам обрізатися не тому, що воно від Мойсея, але тому, що воно від батьків, і ви в суботу обрізуєте людину. Якщо чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був порушений Закон Мойсея, то чого ж ви палаєте на Мене гнівом, що Я зробив здоровою в суботу всю людину?

5. До чого закликав Ісус? 
Ів. 7,24: Не судіть за зовнішнім виглядом, але судіть справедливим судом!

6. Які ще сум’яття мучили і прихильників, і противників Ісуса? 
Ів. 7,25-27.40-41: Тоді деякі жителі Єрусалима почали говорити: Хіба це не Той, Кого хочуть убити? І ось, Він говорить відкрито і нічого Йому не кажуть. Чи справді впевнилися старші, що Він Христос? Але ж ми знаємо, звідки Він; коли ж прийде Христос, ніхто не знатиме, звідки Він… Багато хто з народу, почувши ці слова, міркував: Це справді Пророк! Інші твердили: Це Христос! Ще інші говорили: Хіба з Галилеї прийде Христос? 

Урок 23 – 5 червня. ХТО ПРАГНЕ, НЕХАЙ ПРИХОДИТЬ!

1. Що намагався донести Ісус юдеям? 
Ів. 7,28-29: Тоді Ісус, навчаючи й розповідаючи в храмі, голосно промовив: І Мене знаєте, і звідки Я, ви знаєте; Я не прийшов від Себе, але правдивим є Той, Хто послав Мене, Котрого ви не знаєте. Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав!

2. Як на це відреагували його слухачі? 
Ів. 7,30-32: Тому вони намагалися схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не настав Його час. Багато людей повірили в Нього і казали: Коли прийде Христос, хіба Він буде робити більші чудеса від тих, які Цей зробив? Почули фарисеї, що юрба гомоніла таке про Нього. І послали фарисеї та первосвященики своїх слуг, щоб вони схопили Його.

3. Що ще сказав їм Ісус?  
Ів. 7,33-34; пор. Ів. 8,21: Тому сказав Ісус: Ще короткий час буду з вами, та й піду до Того, Хто послав Мене. Будете шукати Мене – і не знайдете; і де Я буду, ви туди не зможете прийти! Тоді знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!

4. Чи зрозуміли юдеї слова Господа?
Ів. 7,35-36; пор. Ів. 8,22: Міркували між собою юдеї: Куди це Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи до розсіяних між греками хоче йти, та й греків навчати? Що то за слово Він сказав: Будете шукати Мене – і не знайдете; і де Я буду, ви туди не зможете прийти? Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти?
Примітка: Те, що євреї не розуміли Його слів, ще не було проблемою. Справжня проблема полягала скоріше в тому, що вони не хотіли розуміти! Також апостоли часто не розуміли слів Вчителя, але в таких випадках вони приходили і запитували, а Ісус охоче пояснював їм Своє вчення (пор. Мат. 13,10.36; Мар. 4,33-34). На відміну від них, фарисеї і книжники ображалися і йшли від Нього, а Ісус зовсім не зупиняв їх (пор. Мат. 15,1-20)

5. З яким урочистим закликом звернувся Ісус в кінці свята? 
Ів. 7,37; пор. Об. 22,17: Останнього великого дня свята Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене і п’є; А Дух і наречена кажуть: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди! І спраглий нехай прийде, і хто бажає, нехай візьме воду життя даром.

6. Яким є результат віри в Ісуса?  
Ів. 7,38; пор. Іс. 58,11: Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть; І буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають.

7. Про що насправді говорив Ісус?  
Ів. 7,39; Йоїл 3,1 (2,28); Ів. 4,13-14: Це Він сказав про Духа, Якого мали одержати ті, котрі повірили в Нього. Але Духа ще не було, бо Ісус ще не був прославлений; І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння; У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.

Урок 24 – 12 червня. КИМ Є ІСУС?!

Пров. текст – Лук. 4,22: Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: Хіба це не син Йосифа?

1. Ким, на думку деяких юдеїв, був Ісус? 
Ів. 7,40-42: Багато хто з народу, почувши ці слова, міркував: Це справді Пророк! Інші твердили: Це Христос! Ще інші говорили: Хіба з Галилеї прийде Христос? Хіба в Писанні не сказано, що Христос прийде з нащадків Давида, з Вифлеєма — села, звідки був Давид?

2. До чого призвела суперечка про Ісуса?  
Ів. 7,43; 9,16; пор. Лук. 12,51-53: Тож через Нього в народі постала незгода; Деякі з фарисеїв говорили: Ця людина не є від Бога, бо не дотримується суботи. Інші ж казали: Як може грішна людина робити такі чудеса? І виник між ними поділ; Чи думаєте, що Я прийшов мир принести на землю? Ні, кажу вам, – поділ! Бо відтепер будуть п’ятеро в одному домі поділені: троє проти двох і двоє проти трьох. Розділиться батько із сином і син з батьком; мати – з дочкою, а дочка – з матір’ю; свекруха – зі своєю невісткою, а невістка – зі своєю свекрухою.

3. Що хотіли зробити фарисеї і чому їх задуми провалилися? 
Ів. 7,32.44-46: Почули фарисеї, що юрба гомоніла таке про Нього. І послали фарисеї та первосвященики своїх слуг, щоб вони схопили Його… Деякі ж з них хотіли схопити Його, але ніхто не накладав на Нього рук. Отже, слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв, а ті дорікали їм: Чому ви не привели Його? Слуги відповіли: Ніколи ще жодна людина не говорила так, як Цей Чоловік.

4. Які аргументи використовували фарисеї, щоб відмовити людей від віри в Ісуса? 
Ів. 7,47-48: Тоді фарисеї їм відповіли: Чи й ви також обмануті? Хіба хтось зі старших чи з фарисеїв повірив у Нього?

5. Як юдеї зневажали простий люд, що слухав Ісуса та йшов за Ним?
Ів. 7,49; пор. 1Кор. 1,22-31: Але цей народ, який не знає Закону, — проклятий він!; Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості. Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для греків – безумство. А саме для покликаних – і юдеїв, і греків – Христа, Божу силу й Божу премудрість. Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського. Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато шляхетних. Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних; Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче, щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом. Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням, щоби збулося написане: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!

6. Який аргумент на захист Ісуса висунув Никодим? 
Ів. 7,50-51; пор. Втор. 1,16-17: Каже їм Никодим, який приходив до Нього раніше і був одним із них: Хіба судить наш Закон людину, не вислухавши її спочатку і не дізнавшись, що вона робить?; І дав Я повеління суддям вашим у той час, говорячи: вислуховуйте братів ваших і судіть справедливо, як брата з братом, так і прибулого його; не розрізняйте осіб на суді, як малого, так і великого вислуховуйте: не бійтеся лиця людського, тому що суд — справа Божа.

7. Як на цей захист відреагували противники Ісуса?  
Ів 7,52-53: Та вони у відповідь сказали йому: А ти часом не з Галилеї? Досліди і побачиш, що пророк не приходить з Галилеї! І розійшлися всі по своїх домах.

Урок 25 – 19 червня. ПРИНИЖЕНІ ОБВИНУВАЧІ

1. Чим був зайнятий Ісус “наступного дня”? 
Ів. 8,1-2: Ісус пішов на Оливну гору. Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх.

2. Кого привели до Нього книжники і фарисеї? 
Ів. 8,3-4: А книжники й фарисеї привели до Нього жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині, кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі.

3. Наскільки суворо засуджував Закон Божий таких грішників?  
Ів. 8,5; пор. Лев. 20,10; Втор. 22,22-24: У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?; Якщо хто буде перелюбствувати з жінкою одруженою, якщо хто буде перелюбствувати з дружиною ближнього свого, — нехай будуть віддані на смерть і перелюбник і перелюбниця; Якщо буде знайдений хтось, що лежить з жінкою заміжньою, то слід віддати на смерть обох: і чоловіка, що лежав із жінкою, і жінку; і так знищи зло в Ізраїлі. Якщо буде молода дівчина заручена з чоловіком, і хто-небудь зустрінеться з нею в місті і ляже з нею, то обох їх приведіть до воріт того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він осквернив дружину ближнього свого; і так знищи зло із середовища свого.

4. Чого так насправді шукали книжники і фарисеї? 
Ів. 8,6: Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. 
Примітка: Євангелист показує, що обвинувачам аж ніяк не розходилось про захист Закону Божого або про боротьбу з гріхом в Ізраїлі. Перелюб цієї жінки був для них лише зручним приводом для зухвалого нападу на Ісуса; вони влаштували хитру пастку, бажаючи змусити Його зайняти позицію, яку потім використали б проти Нього. Якби Він наказав звільнити цю жінку, вони могли б звинуватити Його в нехтуванні законом, а якби наказав побити її камінням, звичайний народ вважав би Його нещадним суддею!

5. Що зробив Ісус? 
Ів. 8,6-8; пор. Втор. 17,6-7: Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, не звертаючи на них уваги. Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь! І знову, схилившись, писав по землі; За словами двох свідків, або трьох свідків, повинен померти засуджений на смерть: не слід віддавати на смерть за словом одного свідка; рука свідків повинна бути на ньому раніше за всіх, щоб убити його, потім рука всього народу; і так знищи зло із середовища свого.

6. Чому обвинувачі пішли з того місця? 
Ів. 8,9; пор. Рим. 2,17-23: Вони ж, почувши, і засоромлені совістю, відходили один за одним, починаючи зі старших до останніх; і залишився Сам Ісус та жінка, яка стояла посередині; Ось ти звешся юдеєм, заспокоюєш себе Законом, хвалишся Богом, знаєш Його волю і, навчений Законом, розрізняєш, що є краще;  переконав себе, що ти є провідником для сліпих, світлом для тих, які в темряві, вихователем нерозумних, учителем дітей; що ти маєш взірець знання та істини в Законі. Чому ж тоді, навчаючи іншого, себе самого не навчаєш? Проповідуєш не красти, а сам крадеш? Кажеш не робити перелюбу, а сам чиниш перелюб? Гидуєш ідолами, а здійснюєш святокрадство? Ти хвалишся Законом, а порушенням Закону зневажаєш Бога.

7. Яку велику милість виявив Спаситель до цієї жінки і перед чим її застеріг? 
Ів. 8,10-11; пор. Ів. 3,17; 5,14: Ісус, підвівши голову і не побачивши нікого, лише саму жінку, сказав їй: Жінко, де вони, ті, хто звинувачував тебе? Ніхто тебе не осудив? Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши; Адже не послав Бог Свого Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ. Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.

Урок 26 – 26 червня. Я – СВІТЛО ДЛЯ СВІТУ!

Пров. текст – Мал. 3,20 (4,2): А для вас, що благоговієте перед ім’ям Моїм, зійде Сонце правди і зцілення у променях Його, і ви вийдете і заграєте, як тельці вгодовані.

1. Яке благословення є в Ісуса для всіх, хто наслідує Його?  
Ів. 8,12; 9,5; 12,46: Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя; Поки Я є у світі, Я — Світло для світу!; Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.

2. В чому звинувачували Його фарисеї, і що Він на це відповів?
Ів. 8,13-14: Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим.  У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.

3. Що ще сказав їм Ісус? 
Ів. 8,15-18: Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого. А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем. У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим. Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець!

4. Що вони запитали Ісуса, і якою була Його відповідь?
Ів. 8,19: Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця.

5. Чому, незважаючи на ненависть юдеїв, Ісус все ще був у безпеці? 
Ів. 8,20: Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.
Примітка: Ісус часто говорив про Свій час, про Свою годину. Там, де в Євангеліях використовується термін hora (година – Ів. 2,4; 7,30, 12,27), текст говорить про час (і подію), передбачену Богом, чого не можна уникнути чи ухилитися, а потрібно було прийняти без обговорення, щоб виконалося те, що є важливим в Божих планах. Тут також закладена і більш загальна думка: події, від яких залежить наше спасіння, залишалися і залишаються під повним Божим контролем. Їх не може ніщо змінити, вони не піддаються жодному іншому впливу, крім волі Всевишнього!

6. Я небезпечним було положення книжників і фарисеїв? 
Ів. 8,21; пор. Мат. 12,31-32: Тоді знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!; Тому кажу вам, що кожний гріх і кожна хула будуть прощені людям, але хула на Духа не буде прощена. І коли хто скаже слово проти Сина Людського, проститься йому, а хто скаже проти Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.

7. Які думки наповнювали юдеїв? Що на те відповів їм Ісус?  
Ів. 8,22-27: Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти? А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу. Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах. А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам. Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув. Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.

Урок 27 – 3 липня. ЯКЩО ПЕРЕБУВАТИМЕТЕ В МОЄМУ СЛОВІ

Пров. текст – Ів. 17,17: Освяти їх істиною Своєю! Твоє Слово — то істина.

1. Що є неодмінною умовою пізнання Божої істини і духовного звільнення? 
Ів. 8,31-32: Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!
Примітка: Єдиним джерелом Божого одкровення та основою віри і надії біблійних християн було, є і повинно залишатися Писання! “Сола Скриптура!” – це піднесене гасло Реформації, на практиці було знехтуване і полишене багатьма, так званими, протестантськими церквами, які поряд зі Священним Писанням прийняли інші, “натхненні” твори та коментарі своїх “пророків”!

2. Чим завжди для віруючих було Слово Боже? 
Пс. 119,105; 2 Тим. 3,15-17: Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх; І ти змолоду знаєш Святе Писання, яке може тебе зробити мудрим для спасіння через віру в Ісуса Христа. Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова.

3. Як слід перевіряти кожне вчення? 
Лук. 10,25-28; пор. Дії 17,11: І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя? Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш? Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.  Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, — і житимеш!; Ці були шляхетніші від тих, які в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є.

4. Які важливі слова знаходимо на останній сторінці Біблії? 
Об. 22,18-19: Тому що свідчу кожному, хто чує слова пророцтва, які в цій книзі: Коли хто додасть до них, то Бог накладе на нього кари, записані в цій книзі. А коли хто відійме від слів цього пророцтва, які в книзі, у того Бог забере його частку з дерева життя і зі святого міста, про які записано в цій книзі.

5. Яка реакція деяких юдеїв доводить, що вони знову не зрозуміли Ісусові слова? 
Ів. 8,33: Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними?

6. Що надзвичайно важливе намагався Ісус їм донести? 
Мат. 7,21: Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! — увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, Який на небесах.

Урок 28 – 10 липня. СПРАВЖНЯ СВОБОДА

Пров. текст – Ів. 8,36: Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні.

1. Якими словами Ісус передрік Свою хресну смерть, і що сказав про пізнання, яке тоді отримають багато хто з юдеїв?  
Ів. 8,28-29; пор. Ів. 12,32-33: Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене Мій Отець, — те й говорю. Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!; Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.

2. Яка основна умова учнівства, пізнання Божої істини та духовного звільнення? 
Ів. 8,31-32: Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями  і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!

3. Про яке рабство говорив Ісус? 
Ів. 8,34; пор. Рим. 6,16; 7,18-24: Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха; Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе як раби на послух, рабами того ви і є; кого слухаєте: або гріха — на смерть, або послуху — на праведність? Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не знаходжу. Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені. Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,  та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?

4. Як докорінно змінилося наше становище перед Богом завдяки жертві Спасителя?  
Ів. 8,35-36; пор. Рим. 6,23: Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні; Адже заплата за гріх — смерть, а Божий дар благодаті — вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі.
Примітка: Слухачі Ісуса абсолютно не усвідомлювали того, що без Його жертви вони назавжди залишилися б у владі гріха і, таким чином, були б віддані смерті, владу над якою тримав сатана (пор. Євр 2,14). Переможне життя Ісуса Христа, який “засудив гріх у плоті” (Рим. 8,3; пор. 1 Пет. 2,22).
Його замісна смерть за нас (1 Пет. 2,24; 1 Ів. 3,5) і Його воскресіння (Рим. 5,10; 8,11), призвели до того, що Він має “ключі від смерті і гробу” (Об. 1,17-18) і це є нашим “воскресінням та вічним життям” (Ів. 11,25)!

5. Яку чудову обітницю дав Ісус усім віруючим в Нього та Отця? 
Ів. 14,1-3: Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте. У домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були.

6. В якому тілі ми колись підемо в “дім Отця”?  
1 Кор. 15,50-54: Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує. Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —  раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.  Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя. Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!

Урок 29 – 17 липня. ЯКБИ БОГ БУВ ВАШИМ БАТЬКОМ

1. Чому так багато юдеїв неприязно ставилися до Ісуса? 
Ів. 8,37-38; пор. 1 Ів. 2,12: Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас.  Я кажу те, що побачив у Мого Отця, а ви чините те, що чули від вашого батька; Пишу вам, дітоньки, бо Його Ім’ям прощено вам гріхи.

Примітка: Ісус висловлює тут не тільки сувору думку про неприязних Йому юдеїв, а й надзвичайно важливу істину: людина повинна пильно стежити за тим, чим харчується її дух, яким впливам піддається в своєму мисленні та емоціях, у вірі та щоденній поведінці. Спаситель підкреслює, що навіть найблагородніша тілесна спадщина, чим для євреїв було походження від Авраама, так само, як і формальна приналежність до обраного народу є недостатньою для успадкування духовних благословінь. Як це не допомогло колись невірним юдеям, сьогодні не допоможе людям, чиї серця далекі від Бога, які своїм життям заперечують вчення Христове.

2. Який діалог відбувся між ними й Ісусом? 
Ів. 8,39-42: У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові;  нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив.  Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога!  Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав.

3. Які питання задав їм Ісус?  
Ів. 8,43; 1 Ів. 4,5; 2 Тим. 4,1-4: Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів; Вони — від світу, тому по-світськи говорять, і світ їх слухає; Тому свідчу перед Богом та Ісусом Христом, Який має судити живих і мертвих підчас Свого приходу і у Своєму Царстві. Проповідуй Слово, утверджуй за сприятливих і несприятливих обставин, докоряй, потішай, закликай — з усякою терпеливістю і повчанням. Бо настане час, коли не слухатимуть здорового вчення, а виберуть собі вчителів за своїми пожадливостями, щоб лестили слух, аби відвернути вуха від істини та схилитися до небилиць.

Примітка: Якщо людина не хоче слухати Бога, то вона не повинна дивуватись, що не розуміє Його слова! В іншому місці Ісус сказав, що причина, чому багато людей не можуть відрізнити істину від брехні, полягає в тому, що вони не хочуть підкорятися Божій волі. Він сказав: “якщо хто хоче виконувати волю Його, той дізнається, чи є це вчення від Бога, або я сам говорю від себе” (Ів. 7,17).

4. Яку гірку правду сказав їм Христос?  
Ів. 8,44-45; пор. 1 Ів. 3,8-10: Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.  А коли Я істину кажу, — ви не вірите Мені; Хто чинить гріх, той від диявола, адже диявол грішить від початку. Тому з’явився Божий Син, щоби знищити діла диявола. Кожний, хто народився від Бога, не чинить гріха, бо Його зачаток у ньому перебуває; він не може грішити, оскільки народжений від Бога. Так виявляються Божі діти і діти диявола: кожний, хто не чинить праведності, той не від Бога, як і той, хто не любить свого брата.

5. Які ще два питання Він поставив своїм опонентам?  
Ів. 8,46; пор. 1 Пет. 2,22-23: Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите?; Він не вчинив гріха, і не знайдено підступу в устах Його; коли Його лихословили, Він не лихословив.

6. Як можна розпізнати людину, народжену від Бога?  
Ів. 8,47; пор. 1 Ів. 4,6: Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога!; Ми – від Бога. Хто пізнав Бога, той нас слухає, а хто не від Бога, той нас не слухає. Так пізнаємо Духа істини і духа обману.

7. Що, крім самого слухання Божих слів, ще необхідно для того, щоб дійсно бути Божим дитям?  
Мат. 7,15-23; пор. Як. 1,21-25: Стережіться лжепророків, які приходять до вас в овечих шкурах, а всередині — хижі вовки. За їхніми плодами впізнаєте їх. Хіба збирають виноград з тернини або смокви — з будяків?  Так усяке добре дерево родить добрі плоди, а погане дерево родить погані плоди. Не може добре дерево поганих плодів родити, а погане дерево родити добрих плодів. Кожне дерево, що не родить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! — увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, Який на небесах. Багато хто скаже Мені того дня: Господи, Господи, чи не Твоїм Ім’ям ми пророкували, чи не Твоїм Ім’ям бісів ми виганяли, чи не Твоїм Ім’ям численні чудеса творили? Тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!; Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі. Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе. Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.  А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.

Урок 30 – 24 липня. «ПЕРШ НІЖ БУВ АВРААМ, — Я Є!»

Пров. текст – Ів. 8,56: Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів!

1. В якому неправильному, шкідливому і упередженому переконанні утверджувались юдеї, які відкидали Ісуса?  Ів. 8,48; пор. 10,17-21: Відповідаючи на це, юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш? Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її. Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця. Через ці слова знову виникла незгода між юдеями. Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його? Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?

2. Що Господь відповів на це грубе звинувачення?  
Ів. 8,49-50: Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте. Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить.

Примітка: Ісус Христос повівся дуже достойно; на зневагу не відповів зневагою (див. 1 Пет. 2,23), але покликаючись на Отця, якого знав, шанував і якому служив, Він застеріг своїх опонентів, що саме Отець звелів шанувати Сина (Ів. 5,23), і додав, що Бог буде судити всіх, хто зневажає Його Сина.

3. Що є умовою досягнення вічного життя? 
Ів. 8,51; пор. 5,24: Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!; Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.

Примітка: Згідно слів Ісуса, той, хто щиро вірить Божому Слову й від душі виконує волю Божу, “має життя вічне і “перейшов від смерті до життя” (Ів. 5,24). Це означає, що спасінню такої людини ніщо не загрожує, навіть перша смерть, якій підвладні всі сини Адама. Перша смерть в новозавітних Писаннях названа сном, від якого спасенні прокинуться до вічного життя (пор. 1 Сол. 4,13-17). Справжньою смертю, реальним, остаточним знищенням буде “друга смерть” (Об. 20,12-15).

4. Наскільки обурилися юдеї і в чому вони звинувачували Ісуса? 
Ів. 8,52-53: Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи. Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш?

5. Чим Ісус докорінно відрізнявся від своїх супротивників? 
Ів. 8,54-55: Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, – Той, про Кого ви кажете: Він – наш Бог; ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас – неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.

6. Що Він сказав їм про Себе і про Авраама? 
Ів. 8,56-58: Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день – і побачив, і зрадів! На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама? Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, – Я є!

7. Як відреагували євреї, коли вони збагнули, що Ісус є Єдинородним Сином Божим? 
Ів. 8,59; пор. 17,4-5: Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, пройшовши між ними, і попрямував далі; Я прославив Тебе на землі, завершив справу, яку Ти доручив Мені виконати. А тепер Ти прослав Мене, Отче, у Себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав.

Примітка: Юдеї й досі не могли прийняти, що Ісус Христос – Син Божий і Месія; звідси їх аргумент “Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?”. Тільки коли Він в черговий раз усвідомив їм, хто Він такий, – коли вказав на Своє відвічне існування, вони замість визнати і прийняти Його, сповнились ненависті і знову “хапались за каміння”!

Урок 31 – 31 липня. ЗЦІЛЕННЯ СЛІПОГО

Пров. текст – Ів. 9,4: Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, Хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити.

1. Яка питання хвилювало учнів Ісуса, коли вони зустріли сліпонароджену людину? 
Ів. 9,1-2; пор. Єзек. 18,20: А коли Він ішов, то побачив чоловіка, сліпого від народження. Його учні запитали Його, кажучи: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?; Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається.

2. Що відповів Господь на їх запитання, яке і сьогодні може виникати за подібних обставинах? 
Ів. 9,3-4; пор. 11,1-4: Ісус відповів: Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла. Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, Хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити; Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів. Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє. Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!

Примітка: Слова Ісуса не скасовують істину про те, що вірні Богу люди знаходяться під особливим захистом і благословенням, а також про те, що причиною багатьох нещасть і невдач є нехтування Божими заповідями (пор. Втор 28 р.). Навпаки, Христос у своїй відповіді вказує на важливу причину переживань, пов’язаних з дітьми Божими, і це “об’явлення Божих діл”. Типовим і дуже повчальним прикладом цього в Старому Завіті був досвід Йова. В Новому Завіті це досвід сліпонародженого. 
Тому, коли нас торкається якесь горе, втрата або нещастя, ми повинні ретельно аналізувати своє життя – чи не винні ми в чомусь і чи не накликали нещастя на свою голову. І якщо це так, то ми повинні виправити зло, і гріх свій сповідувати Богу, який прощає гріхи і очищає нас від усякого беззаконня (1 Ів. 1,9).
Але якщо “самоаналіз сумління” покаже, що причина зла не в нас, ми повинні смиренно і спокійно віддатися в Божі руки, намагаючись зрозуміти, з якою метою Бог допустив його на нас.

3. Як Ісус зрозумів Свою місію на Землі? 
Ів. 9,5; 12,44-46: Поки Я є у світі, Я — Світло для світу! Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене! І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві; 

4. Що Він зробив для цієї нещасної людини? 
Ів. 9,6-7: Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому, і сказав йому: Піди вмийся в купальні Силоам! Силоам у перекладі означає «посланий». Отже, він пішов, умився і прийшов зрячим.

5. Наскільки великий переполох викликало це диво серед сусідів і знайомих сліпого? 
Ів. 9,8-12: Сусіди ж і ті, котрі бачили його раніше, як він був жебраком, казали: Хіба це не той, хто сидів і жебрав? Деякі говорили, що це він; інші говорили, що ні, але подібний до нього. Він [же] казав: Це я! Тоді випитували в нього: Як тобі відкрилися очі? Він відповів: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив грязиво й помазав мої очі та сказав мені: Іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. І запитали в нього: Де Він? Той каже: Я не знаю.

6. Якого дня це сталося? 
Ів. 9,13-14; пор. Лук. 13,10-17: Тож повели того, який був колись сліпий, до фарисеїв. А того дня, коли Ісус зробив грязиво й відкрив йому очі, була субота; І навчав Ісус в одній із синагог у суботу. Була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися. Побачивши її, Ісус покликав і сказав їй: Жінко, ти звільнена від своєї недуги!  Він поклав на неї руки — і враз випросталася, і стала прославляти Бога. У відповідь старший синагоги, обурений тим, що Ісус оздоровив у суботу, промовив до натовпу: Є шість днів, в які належить працювати; тож приходьте тоді оздоровлятися, а не суботнього дня. Та Господь відповів йому і сказав: Лицеміри, хіба кожний з вас не відв’язує у суботу вола або осла від ясел і не веде напувати? А цю дочку Авраама, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не годиться звільнити від цього пута в суботній день? І коли Ісус це говорив, стало соромно всім, які противилися Йому, і весь натовп радів усьому тому славному, що Він чинив.

Примітка: Характерним є, що Ісус у багатьох випадках здійснював зцілення саме в суботу. Ці акти милосердя і благодаті Божої нічим очевидним не порушували святості сьомого дня тижня, а скоріше навпаки – підкреслювали чин і благословення, які субота приносить в життя людини!

7. Що про радість суботи писав пророк Ісая? 
Іс. 58,13-14: Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш на-зивати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити, — то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це.

Урок 32 – 7 серпня. СЛІДСТВО У СПРАВІ ЗЦІЛЕННЯ

1. Про що найперше фарисеї питали у зціленого?  
Ів. 9,15: Знову запитували його фарисеї, як він прозрів. Він сказав їм: Грязиво поклав мені на очі, я вмився і бачу.

Примітка: Аналізуючи випадки зцілень, про які повідомляють євангелисти, легко побачити, що Ісус здійснював їх у різний спосіб. Він зцілював словом (Мар. 2,10-12), навіть на відстані (Мат. 8,5-13), а також дотиком (Мар. 5,41-42), навіть коли хворі торкалися його одягу (Мат. 9,20-22), покладаючи руки (Мар. 6,5), а також іншим, незвичайним способом (Мар. 8,22-25; Ів. 9,6-7).

2. Як розділилися думки фарисеїв?  
Ів. 9,16; пор. 3,1-2: Деякі з фарисеїв говорили: Ця Людина не є від Бога, бо не дотримується суботи. Інші ж казали: Як може грішна людина робити такі чудеса? І виник між ними поділ; Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський. Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чудес, які Ти робиш, коли би Бог не був з ним.

3. Ким вважав Ісуса зцілений? 
Ів. 9,17; пор. Мат. 21,46: Знову кажуть сліпому: Що ти скажеш про Нього, оскільки Він відкрив твої очі? Він же сказав: Це Пророк! Намагалися Його схопити, та побоялися людей, котрі вважали Його за пророка.

4. Кого і навіщо ще допитували фарисеї? 
Ів. 9,18-21: Але юдеї не повірили в те, що він був сліпим і став зрячим, аж поки не покликали батьків того, хто прозрів, і не запитали їх, говорячи: Чи це ваш син, про якого ви кажете, що народився сліпий? Як же він тепер бачить? У відповідь його батьки сказали їм: Знаємо, що він – наш син і що народився сліпий, а чому тепер бачить, – не знаємо, або хто відкрив йому очі, – ми не знаємо. Він дорослий, його й запитайте; нехай говорить сам за себе!

5. Чому батьки зціленого публічно не сповідували віру в Ісуса? 
Ів. 9,22-23; пор. 7,13: Таке сказали його батьки, оскільки боялися юдеїв; а юдеї вже змовилися, що коли хто визнає його за Христа, то буде відлучений він від синагоги. Ось чому його батьки сказали: Він дорослий, тож запитайте його самого. Та відкрито ніхто не говорив про Нього, бо боялися юдеїв.

Примітка: Можливо й можна зрозуміти поведінку батьків зціленого, проте важко з нею погодитись, і було б небезпечним наслідувати її. Людина, яка любить Бога всім серцем, не має в серці страху, бо “досконала любов проганяє страх” (1 Ів. 4,18). Ісус сказав, що кожного, хто сповідує Його перед людьми, він визнає перед Отцем. Але того, хто зречеться Його, Він зречеться перед Отцем (Мат. 10,32-33). А в книзі Об’явлення 21,8 боязкі люди стоять на одному рівні з невіруючими, нечистими, вбивцями і блудниками – всіх їх частка в “озері, палаючому вогнем і сіркою”!

6. До чого намагались фарисеї схилити зціленого і що він їм відповів? 
Ів. 9,24-27: Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпий, і сказали йому: Віддай славу Богові! Ми знаємо, що Той Чоловік грішний! У відповідь він сказав: Чи Він грішний, — я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу! Ще раз запитали його: Що Він тобі зробив? Як відкрив твої очі? Він відповів їм: Я вам уже сказав, та ви не вислухали. Що ще хочете почути? Чи й ви хочете стати Його учнями?

7. Чиїми учнями вважали себе фарисеї?  
Ів. 9,28; пор. 5,39-47: І докорили йому, кажучи: Це ти Його учень, а ми — учні Мойсея. Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене. Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. Слави від людей Я не приймаю, але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі. Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете. Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте? Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся. Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене. Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?

Урок 33 – 14 серпня. «ЯКБИ ВИ БУЛИ СЛІПІ,  ТО НЕ МАЛИ БИ ГРІХА!»

Пров. текст – Ів. 9,41: Відповів їм Ісус: Якби ви були сліпі, то не мали би гріха, але ви кажете, що бачите, тож гріх ваш залишається на вас.

1. Чому фарисеї намагалися перешкоджати Ісусу Христу? Невже вони не знали, звідки Він? 
Ів. 9,29: Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог, а Цей — ми не знаємо звідки Він!

2. Яку здорову думку висловив зцілений? 
Ів. 9,30-33; Пр. 15,29: Чоловік сказав їм у відповідь: Дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Адже відомо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає. Споконвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі тому, хто народився сліпим. Якби Він не був від Бога, то не міг би робити нічого!; Далекий Господь від нечестивих, а молитву праведників чує.

3. Як на його слова відреагували фарисеї? 
Ів. 9,34: А вони йому у відповідь сказали: Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас учиш? І вигнали його геть;  Примітка: Дивно, як легко фарисеї судили і відкидали своїх братів, євреїв. Свідчення Ісуса про сліпця було недвозначним: “ні він не згрішив, ні батьки його”. Тим часом фарисеї, керуючись ненавистю і злобою до Ісуса, зціленого, який не захотів відректися від свого Спасителя, без вагань назвали грішником!
У цій історії також є застереження, щоб ми не піддавалися легким, бездумним судженням про людей, особливо в тих випадках, коли на когось приходить хвороба чи інші нещастя. Досить часто в цих справах нам доводиться наслідувати фарисеїв!

4. Дивлячись на жорстокість цих людей і їх спротив Святому Духу, що сказав їм Ісус? 
Мат. 12,22-37: Тоді привели до Нього біснуватого: сліпого та німого, — і Він зцілив його, так що сліпий [і німий] заговорив і став бачити. Дивувалися всі люди й говорили: Чи не є це Христос, Син Давидів? Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як Вельзевулом, князем бісівським! А Ісус, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, що розділилося саме в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, що розділилися самі в собі, не встоять. І коли сатана виганяє сатану, він сам у собі розділився. Як же встоїть його царство? Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким тоді виганяють ваші сини? Тому вони будуть вам суддями. Коли ж Я Божим Духом виганяю бісів, то прийшло до вас Царство Боже. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, коли раніше не зв’яже сильного? І лише тоді його дім пограбує. Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає, той розкидає. Тому кажу вам, що кожний гріх і кожна хула будуть прощені людям, але хула на Духа не буде прощена. І коли хто скаже слово проти Сина Людського, проститься йому, а хто скаже проти Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому. Виростіть добре дерево, то й плід його добрий, а виростіть погане дерево, то й плід його поганий, бо дерево пізнається по плодах. Роде гадючий, як ви можете добре говорити, будучи злими? Адже чим переповнене серце, те промовляють уста. Добра людина з доброго скарбу виносить добро, а погана людина зі злого скарбу виносить зло. Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, яке люди скажуть, відповідатимуть судного дня, бо за словами своїми будеш виправданий, і за словами своїми будеш осуджений.

5. За яких обставин зцілений знову зустрів Ісуса, повірив у Нього і вклонився Йому? 
Ів. 9,35-38: Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав йому: Чи віриш ти в Сина Людського? Той у відповідь сказав: А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього? Ісус сказав йому: І ти Його бачив, оце Він говорить з тобою. Він же сказав: Вірю, Господи! — і вклонився Йому.

6. Як би ми описали свою місію на цій землі?  
Ів. 9,39; пор. Мат. 13,11-15: А Ісус сказав: На суд Я прийшов у цей світ, щоб сліпі бачили, а зрячі щоб ставали сліпими!; А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано. Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього. Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють;  і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите. Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.

Примітка: У всіх сферах життя, людина, яка щось має, отримує більше, а той, хто мало має, втрачає навіть те, що має. В області отримання знань студент, який працює і старанно вивчає матеріал, він все більше і більше набуває знань. А ледачий студент, позбавляє себе навіть тих знань, якими володів раніше. Так і в духовній сфері. Хто не вчиться або вчиться недбало, той не розвивається, і, як наслідок, відстає в духовному розвитку.

7. З яких слів фарисеїв випливає, що вони зрозуміли слова Господа, як відреагували на них і що відповів їм Ісус?  Ів. 9,40-41; пор. Пр. 26,12: Почули це деякі фарисеї, які були з Ним, і сказали Йому: Невже й ми сліпі? Відповів їм Ісус: Якби ви були сліпі, то не мали би гріха, але ви кажете, що бачите, тож гріх ваш залишається на вас.; Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього.

Урок 34 – 21 серпня. ДОБРИЙ ПАСТИР

Пров. текст – Ів. 10,11: Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали.

1. Яку притчу розповів Ісус, щоб зобразити Свою роль серед народу Ізраїльського? 
Ів. 10,1-6: Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник, а хто входить дверима, той пастир овець. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх. Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу! Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.

2. Що ще сказав Він, коли не зрозуміли Його слів?  
Ів. 10,7-9; пор. Дії 5,34-39: Тоді ще сказав їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я – двері для овець. Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх.  Я – двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько; Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, – законовчитель, шанований усім народом, – уставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час, а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити. Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо. Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися. І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, – вона загине; якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, – щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його.

3. Як Писання акцентує істину про єдиного посередника між Богом і людьми?  
Ів. 14,6; 1 Тим. 2,5; пор. Євр. 10,11-18: Ісус говорить йому: Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене. Адже один є Бог і один Посередник між Богом та людьми — Людина Ісус Христос. Згідно з цією волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа. І кожний священик стояв щоденно на служінні, аби багато разів приносити ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів. Він же, принісши один раз жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, 3далі очікуючи, доки Його вороги не будуть покладені до підніжка Його ніг. Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються. Свідчить нам і Дух Святий, згідно зі сказаним: Оце Завіт, який Я укладу з ними по тих днях, — говорить Господь, — дам Мої Закони в їхні серця і запишу їх у їхній розум,  і більше не згадаю їхніх гріхів та їхнього беззаконня! А де є прощення їх, там вже немає приношення за гріх.

4. Чим відрізнявся Ісус, як Пастир від інших, так зв. пастирів? 
Ів. 10,10,14-15.17-18: Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали. Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене; як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець. Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її. Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.

5. Про що ще сказав Ісус? 
Ів. 10,16: Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.

Примітка: Першими вівцями Божого стада, був обраний народ Божий – Ізраїль. Такими вважав їх Бог (Чис. 27,17; Єр. 50,6), такими вважали себе ізраїльтяни (Пс. 77,21; 79,13; 95,7; 100,3). Але Господня вся земля, всі її жителі (Пс. 24,1)! І всі вони, незалежно від національності та походження, вірою в Христа, можуть стати дітьми Божими. Це те, що мав на увазі Господь Ісус, коли говорив про “овець з іншої кошари”, які будуть слухати Його голос, і які Він з’єднає з “вівцями” з Ізраїлю, щоб зробити їх однією кошарою. Саме в Церкві Божій, побудованій Господом, де вже “немає ні юдея, ні грека, немає раба чи вільного, немає чоловічої статі чи  жіночої, бо в Ісусі Христі всі є одним цілим” (Гал. 3,28) – реалізується ідеал цієї кошари.

6. Якою була реакція юдеїв на слова Ісуса?  
Ів. 10,19-21: Через ці слова знову виникла незгода між юдеями. Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його? Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?

Урок 35 – 28 серпня. ЄДНІСТЬ ІСУСА З ОТЦЕМ

Пров. текст – Ів. 14,9-10: Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, — Він і творить ті діла.

1. З яким важливим запитанням звернулися до Ісуса юдеї під час свята Хануки? 
Ів. 10,22-24: Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима. Ісус ходив у храмі — в притворі Соломона. Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відкрито!

Примітка: Cвято Хануки, свято Очищення, відзначалося в Ізраїлі, починаючи від 164 року до народження Христа, в пам’ять про очищення храму від опоганення, здійсненого грецьким царем Антіохом IV Епіфаном. Пророцтво, що віщувало цю трагедію, знаходимо у восьмому розділі пророцтва Даниїла, а описи тих трагічних подій – в книгах Макавейських.

2. На що у Своїй відповіді вказав Господь Ісус?  
Ів. 10,25-29: Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене. Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я вам сказав. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною, і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук. Мій Отець, Який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати їх з руки Мого Отця.

3. Що зробили юдеї, коли Христос оголосив їм, що Він є одним зі своїм Батьком?  
Ів. 10,30-33: Я і Отець – Ми одне! І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати. Ісус відповів їм: Багато добрих діл показав Я вам від Мого Отця. За яке із цих діл хочете Мене каменувати? Відповіли Йому юдеї, кажучи: Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом!

4. В якому розумінні Ісус є одним з Отцем? 
Ів. 10,30; 14,28; пор. Мат. 28,18; Мар. 13,32: Я і Отець – Ми одне! Ви чули, що Я сказав вам: Я йду, але Я повернуся до вас. Якби ви любили Мене, то втішилися б, тому що Я сказав, — іду до Отця. Адже Отець більший від Мене! Та Ісус, підійшовши, промовив до них: Дана Мені вся влада на небі й на землі.

Примітка: У своїй Первосвященичій молитві (Ів. р. 17) Господь Ісус молив Отця, щоб між Його послідовниками була така ж єдність, яка існує між ним і Отцем (ст. 20-23). Ця єдність – це єдність думок, цілей, прагнень і звершень. Але єдність не означає рівності, на що вказують саме слова Ісуса (Ів. 14,28) і багато інших текстів Писання (пор. 1 Кор. 15,28). Примітно, що якби єдність означала рівність, то, згідно текстів Ів. 17,20-23 і ми, оскільки повинні перебувати з Ним в єдності, були б рівні з Богом.

5. Якими аргументами Ісус намагався переконати юдеїв?  
Ів. 10,34-38: Ісус відповів їм: Хіба не написано у вашому Законі: Я сказав: ви боги? Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, – а Писання не може бути порушене, — то про Того, Кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: Я Божий Син? Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені; якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, – вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я – в Отці.

6. Як на ці слова відреагували його противники?  
Ів. 10,39: І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.

7. Куди пішов Ісус після цього і що говорили люди, які пішли за Ним? 
Ів. 10,40-42: Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і залишився там. І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Іван не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Іван про Нього, було істинним.

Примітка: Незалежно від зусиль юдеїв, неприязних Ісусові, а навіть всупереч їм, багато щирих ізраїльтян уважно слухали слова Господа і спостерігали за Його поведінкою, бачили чудеса, які Він творив і слухали Його вчення. Вони вірили в Нього, вважаючи його Месією.

Урок 36 – 4 вересня. СМЕРТЬ ЛАЗАРЯ

1. Про яку подію повідомляє євангелист Іван?  
Ів. 11,1-2; пор. Лук. 10,38-42: Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів; А коли вони подорожували і Він Сам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його до свого дому. Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова. А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла! У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!

2. Що зробили сестри хворого і як повівся Ісус? 
Ів. 11,3-6: Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє. Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.

3. Які побоювання мали учні Ісуса? 
Ів. 11,7-10: Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею! А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш? Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу. Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!

Примітка: Слова Господа будуть краще зрозумілі, коли ми прочитаємо їх разом з аналогічним попередженням, з Євангелії від Луки 13,31-32. Ісус не нехтував погрозами юдеїв і не піддавав себе бездумній небезпеці. Водночас Він прекрасно розумів, що залишається під захистом Всевишнього і ангелів Божих (пор. Ів. 1,51), а також намагався максимально використовувати час у якому Він діяв.

4. Що Ісус сказав про хворого Лазаря? 
Ів. 11,11: Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, – піду розбудити його.

5. Що на це відповіли учні, а якою була реальність? 
Ів. 11,12-13: А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає! Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон. 

6. Які ще дивні слова сказав Господь?  
Ів. 11,15: Радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.

Примітка: Позиція, вчення Ісуса, сила Його слів, а також знамення і чудеса, які Він творив, все це доводило Його небесну місію, в чому були переконані також юдейські лідери (пор. Ів. 3,12). Але воля Божа полягала в тому, щоб Особистість та місія Його Сина були підтверджені особливим чином – щоб Він виступив як Той, у кого є “ключі від гробу і смерті”. Саме тому, дізнавшись про хворобу Лазаря, Господь не засмутився (пор. Ів. 11,4), а про свою відсутність у Віфанії говорив з радістю (Ів. 11,15).

7. Як відреагували учні Ісуса на звістку про смерть Лазаря? 
Ів. 11,14.16: Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер. Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!

Урок 37 – 11 вересня. ВОСКРЕСІННЯ ЛАЗАРЯ

Пров. текст – Ів. 11,25: Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити

1. На який день після смерті Лазаря Ісус прибув до Віфанії і яку ситуацію він застав у будинку скорботи? 
Ів. 11,17-19: Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій, тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.

2. З яким докором звернулася до Ісуса Марта? Однак, в чому вона була впевнена?  
Ів. 11,20-22: Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома. Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.

3. Про що запевнив Ісус Марту? 
Ів. 11,23-27: Ісус каже їй: Твій брат воскресне! Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня. Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік. Чи віриш ти в це? Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти – Христос, Син Божий, Який приходить у світ.

4. Якою була зустріч Ісуса з Марією? Які почуття наповнювали інших присутніх?
Ів. 11,28-37: Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе! Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього, оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! Ісус заплакав. А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його! Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?

5. Що сказала Марта на веління відкотити могильний камінь? 
Ів. 11,38-40: Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?

6. Що було потім? 
Ів. 11,41-44: Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав! Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.

7. Як на це чудо реагували присутні?  
Ів. 11,45-46: Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.

Урок 38 – 18 вересня. ПРОРОЦТВО ПЕРВОСВЯЩЕНИКА

Пров. текст – 2 Кор. 5,14-15: Адже любов Христа охоплює нас, коли ми думаємо так: якщо один помер за всіх, то й усі померли. А Він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для самих себе, але для Того, Хто за них помер і воскрес.

1. Як на звістку про воскресіння Лазаря відреагували первосвященики і фарисеї? 
Ів. 11,46-48: Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус. Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес! Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!

Примітка: Дивує те, що ті, хто були покликані піклуватися про духовний розвиток народу, і від яких очікувалося, що завдяки їх знанню Писання, люди розпізнають Месію, більше дбали про власне положення, про владу та збагачення, та також про політичну незалежність, ніж про духовні справи. Їх менше цікавило те, з чим до них звертався Бог, ніж ціна послуху Його волі.

2. Які знаменні слова сказав тоді первосвященик Каяфа? 
Ів. 11,49-52: Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте! Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув? Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.

3. Яким чином, завдяки Ісусу Христу, повинні були бути “зібрані розсіяні Божі діти”?  
Ів. 10,16; Еф. 2,11-22; Гал. 3,28: Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир; Отже, пам’ятайте, що колись ви були за тілом язичниками, яких так звані за тілом «рукотворно обрізані» називали необрізаними, бо ви того часу були без Христа, відчужені від громади Ізраїля, далекі від завітів обітниці, позбавлені надії і без Бога на світі. А нині, в Ісусі Христі, ви, які колись були далекими, кров’ю Христа стали близькими. Адже Він — наш мир, Який зробив з двох одне, зруйнував Своїм тілом серединну перегородку — ворожнечу, усунувши Закон заповідей в навчаннях, аби з двох збудувати в Самому Собі одну Нову Людину, встановити мир і в одному тілі хрестом примирити обох з Богом, знищивши на ньому ворожнечу. Прийшовши, Він благовістив мир вам — далеким, і мир вам — близьким; так що через Нього обоє маємо доступ до Отця в одному Дусі. Тож ви більше не чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос; на Ньому вся будівля, досконало збудована, зростає у святий храм у Господі, в Якому й ви разом будуєтеся Духом у Божу оселю.

4. Яке рішення було прийнято на зборах єврейських старійшин? 
Ів. 11,53: Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його.

5. Що в цій ситуації зробив Господь Ісус? 
Ів. 11,54: Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.

6. Про що розмірковував натовп паломників, що зібрався в Єрусалимі з нагоди свята Пасхи? 
Ів. 11,55-56: Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися. Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?

7. Який наказ видали первосвященики і фарисеї? 
Ів. 11,57: А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схопити Його.

Урок 39 – 25 вересня. УРОЧИСТИЙ В’ЇЗД ДО ЄРУСАЛИМУ

1. Де зупинився Ісус, прямуючи на свято в Єрусалим?  
Ів. 12,1-2: За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, який помер і якого Ісус воскресив із мертвих. Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.

2. Що сталося при столі?  
Ів. 12,3-8: Марія, взявши літру мира зі справжнього дорогоцінного нарду, помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира. Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним? Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали. А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.

3. Хто ще, крім Ісуса, викликав суспільний інтерес?  
Ів. 12,9-11: Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити, бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.

4. Яким був урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим?  
Ів. 12,12-19: Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято. Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, промовляючи: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю! А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним: Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі. Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили. Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо. А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!

5. Які люди хотіли побачити Ісуса? 
Ів. 12,20-22: Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса! Филип іде і каже про це Андрієві, а далі Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.

6. Що Ісус сказав на те? 
Ів. 12,23: А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.

7. Через що пролягав шлях до звеличення і прославлення?  
Ів. 12,24-26; пор. Фил. 2,5-11: Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай. Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує Мій Отець; Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної. Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь.

Урок 40 – 2 жовтня. ВІРУЙТЕ В СВІТЛО!

Пров. текст – Ів. 3,19-21: Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані. Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, тому що вони погані. А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!

1. Про що просив Ісус Христос Отця, якою була відповідь? 
Ів. 12,27-30: Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину. Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю! А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив. У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.

2.Чия доля була остаточно вирішена зі смертю Ісуса Христа? 
Ів. 12,31; пор. Об. 12,7-9; Бут. 3,15: Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть; І сталася на небі війна: Михаїл та його ангели розпочали бій зі змієм. І змій воював, і його ангели. І не перемогли: не знайшлося для них більше місця на небі. І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним; Ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

3. Чи розуміли люди, коли Ісус говорив про своє “піднесення”? 
Ів. 12,32-36: Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський? Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.

4. Які були причини невіри а також страху юдеїв, через який навіть ті, хто увірував у Нього, не сповідували свою віру відкрито? 

Ів. 12,37-43: Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього, щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця? Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая: Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх! Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього. Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.

5. Що Ісус освідчив народу, який пішов за Ним?  
Ів. 12,44-45; пор. Ів. 14,8-11: Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене! І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене; Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, – і цього нам вистачить. Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, – Він і творить ті діла. Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Якщо ж ні, то через Мої діла повірте Мені.

6. Як в Євангельський період люди отримують вічне життя? 
Ів. 12,46; пор. Ів.3,18-а: Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві; Хто вірить у Нього, не буде засуджений.

7. Як у час благодаті люди отримують засудження?  
Ів. 12,47-50; Ів. 3,18-б: Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ. Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня. Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець! Хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина.

Урок 41 – 9 жовтня. ОСТАННЯ ПАСХА

Пров. текст – Ів. 13,14: Отже, коли Я, Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному.

1. Що в діях Ісуса апостол Іван завжди намагався підкреслити? 
Ів. 13,1; 15,12-13; пор. 2 Кор. 5,14-15: Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти із цього світу до Отця, виявив любов до Своїх, – тих, які у світі, – до кінця полюбив їх; Ось Моя заповідь: щоб ви любили один одного так, як Я вас полюбив. Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх; Адже любов Христа охоплює нас, коли ми думаємо так: якщо один помер за всіх, то й усі померли. А Він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для самих себе, але для Того, Хто за них помер і воскрес.

2. Що особливого зробив Ісус при останній пасхальній вечері? 
Ів. 13,2-5: Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його, Ісус, знаючи, що все дав Йому Отець у руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, устав з вечері, зняв одяг і, узявши рушника, підперезався. Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.

3. Як на Його дії відреагував Петро?  
Ів. 13,6-9: Підходить Він до Симона-Петра. А той каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги? Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш. Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною. Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову.

4. Які важливі слова були у відповідь на його реакцію? 
Ів. 13,10-11: А Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі.  Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті.

Примітка: Вмивання ніг – це не тільки гарний жест, знак скромності і смирення; це одночасно символ очищення. Той, хто відроджений і омитий водою хрещення, – є дитям Божим. “Він чистий”, – сказав Господь Ісус. Однак дрібниці життя, слабкості, іноді й падіння, подібні пилюці, що прилипає до ніг подорожнього. Тому ноги треба мити – в прямому і переносному сенсі. Миття ніг – це те, що ми робимо за зразком і велінням Господа Ісуса, – це очищення від цих нашарувань. Це одночасно можливість для взаємного, братерського єднання, взаємних вибачень і повного примирення, перш ніж приступимо до споживання хліба і вина (пор. 1 Кор. 11,26-32).

5. Про що Він їх вчив, коли умив їм ноги? 
Ів. 13,12-17: А коли помив їхні ноги і надів Свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. Отже, коли Я, Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам. Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте.

Примітка: Зі слів Господа Ісуса випливає, що обряд омивання ніг має ще один вимір: це знак служіння. Подібно до того, як Він послужив нам, ми повинні служити один одному в усьому, бо ніхто не живе сам по собі; ми покликані до спільноти (1 Кор. 12,12-27)!

6. З якою свідомістю слід практикувати, як обряд омивання ніг, так і обряд Вечері Господньої? 
1 Кор. 10,16-17: Чаша благословення, яку благословляємо, — хіба не є вона спільністю в Христовій крові? Хліб, який ломимо, — хіба не є він спільністю в Христовому тілі? Оскільки є один хліб, то ми, численні, становимо одне тіло, бо всі ми причащаємося одним хлібом.

7. Про що з жалем говорив Ісус?  
Ів. 13,18-20: Погляньте на Ізраїля за тілом: хіба ті, котрі їдять жертви, не є спільниками жертовника? То що ж я кажу? Що жертва ідолам є чимось чи ідол є чимось? Ні, але те, що жертвують язичники, — демонам жертвують, а не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками демонів.

 Урок 42 – 16 жовтня. «ОДИН З ВАС ВИДАСТЬ МЕНЕ»

Пров. текст – Рим. 12,9: Любов нехай буде нелицемiрна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра.

1. З якими почуттями Ісус сприйняв факт Юдиної зради?  
Ів. 13,21: Промовивши це, Ісус стривожився духом, засвідчив і сказав: Знову й знову запевняю вас, що один із вас зрадить Мене!

Примітка: Ісус з самого початку знав, яким шляхом Він повинен йти, а також хто зрадить його (Ів. 6,64). Але коли настав цей трагічний час, він був “стривожений до глибини душі” – надзвичайно болісно переживав зраду Свого учня (Ів. 13,18).

2. До якої міри були схвильовані учні і як вони намагалися з’ясувати, хто зрадить Ісуса? 
Ів. 13,22-25: Учні почали споглядати один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить. Один з учнів, якого любив Ісус, лежав на грудях Ісуса. Тож Симон-Петро кивнув йому, щоби запитав, хто це міг би бути, про кого Він говорить. А той, прихилившись до грудей Ісуса, каже Йому: Господи, хто це?

3. Яким чином Ісус вказав на зрадника і яку, незрозумілу для інших учнів вказівку, Він йому дав? 
Ів. 13,26-30: Ісус відповів: Це той, кому Я, вмочивши, подам хліб. Умочивши хліб, Він бере і дає Юді Іскаріотському, синові Симона. І тоді, після цього шматка хліба, ввійшов у нього сатана. А Ісус сказав йому: Що робиш, роби швидше! Ніхто з тих, хто був при столі, не зрозумів, до чого Він сказав це йому. Оскільки в Юди була скринька на гроші, то деякі подумали, що Ісус звелів йому купити те, що потрібне на свято, або щоби дав щось бідним. Отже, взявши той шматок хліба, він відразу вийшов. Була ніч.

Примітка: Діалог Ісуса з Юдою був незрозумілий апостолам, але і Вчитель, і зрадник прекрасно розуміли один одного. Юда, до якого повинні були промовити слова Ісуса, зайшов занадто далеко і не зміг звернути зі свого шляху. І він пішов у темряву… Тому, коли він зрозумів, що продав невинну кров, він більше не бачив порятунку для себе, він не повернувся до Ісуса, щоб в каятті і сльозах шукати прощення – як, наприклад, Петро (Лук. 22,54-62),-але, сповнений відчаю і жаху, кинув священицькі срібняки і повісився (Мат. 27,3-5)!

4. Про що тоді говорив Ісус учням? 
Ів. 13,31-33: А коли він вийшов, Ісус говорить: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, — і цієї ж миті прославить Його! Діти, Я з вами буду недовго. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, — куди Я іду, ви не можете прийти, — те й вам нині кажу.

Примітка: Момент, коли Юда вийшов, щоб зрадити свого вчителя, був початком жертвопринесення Ісуса Христа. Час страждань і печалі, який в ту мить настав, був одночасно часом великого тріумфу: 1. Ісус “переміг гріх у плоті”(Рим 8,3); 2. Він знищив наші гріхи (1 Пет. 2,24; Євр. 9,26.28); 3. Тоді Він відродився до життя, віднявши у диявола “владу над смертю” (Євр. 2,14)!

5. Яку заповідь тоді Ісус дав Своїм послідовникам? 
Ів. 13,34-35: Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного. З того дізнаються всі, що ви — Мої учні, коли любов матимете між собою.

6. Як Іван, який одночасно був автором Євангелія, розумів взаємну, братерську любов?  
1 Ів. 3,13-19: Не дивуйтеся, брати мої, коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів. А хто не любить брата, той перебуває в смерті. Кожний, хто ненавидить свого брата, той убивця. А ви знаєте, що жодний убивця не має в собі вічного життя, яке б у ньому перебувало. Ми пізнали любов з того, що Він поклав Свою душу за нас; і ми маємо класти душі за братів. А хто має багатство світу й бачить, що його брат у нестатках, та зачиняє своє серце від нього, то як же може Божа любов перебувати в такому? Дітоньки мої, любімо не словом та язиком, але ділом та правдою! Із цього довідаємося, що ми від правди, і заспокоїмо перед Ним наше серце.

7. Яку декларував апостол Петро, що йому на це відповів Ісус?  
Ів. 13,36-38: Каже Йому Симон-Петро: Господи, куди Ти йдеш? Ісус йому відповів: Куди Я іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше. Каже Йому Петро: Господи, чому я не можу нині піти за Тобою? Душу свою за Тебе я покладу. Відповідає йому Ісус: Душу свою за Мене ти покладеш? Знову й знову запевняю тебе: не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене.

Урок 43 – 23 жовтня. НАШ ЄДИНИЙ ПОСЕРЕДНИК

Пров. текст – 1 Тим. 2,5: Адже один є Бог і один Посередник між Богом та людьми — Людина Ісус Христос

1. З яким сердечним закликом звернувся Господь Ісус до своїх учнів?  
Ів. 14,1-3; пор. 14,27; 17,24: Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте. У домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були; Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається; Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від створення світу.

2. Що Він відповів на сумніви Томи?  
Ів. 14,4-6: А куди Я йду, ви дорогу знаєте. Каже Йому Хома: Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Тож як можемо знати дорогу? Ісус говорить йому: Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене.

3. Про що просив Пилип і яку відповідь отримав?  
Ів. 14,7-11; пор. 2 Кор. 5,19: Якби ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. Відтепер знаєте Його і бачили Його!  Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, – і цього нам вистачить. Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, — Він і творить ті діла. Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Якщо ж ні, то через Мої діла повірте Мені; Адже Бог у Христі примирив світ із Собою, не зараховуючи їм їхні переступи, і доручив нам слово примирення.

Примітка: Невидима сила і могутність Бога були показані в Його творінні (Рим. 1,18-20). А любов Всевишнього і Його милість до людей проявилися в Його Синові, принесеному в жертву для знищення наших гріхів (Ів. 3,16)! Таким чином, найповнішим одкровенням Бога для людини став Ісус – Син Людський, «Адже в Ньому тілесно перебуває вся повнота Божества» (Кол. 2,9).

4. Що ще Він їм тоді сказав? 
Ів. 14,12; пор. Мар. 16,19-20: Знову й знову запевняю вас, що той, хто вірить у Мене, робитиме діла, які Я роблю, – навіть більші від них чинитиме, бо Я іду до Отця; Після того, як Господь Ісус промовив до них, Він вознісся на небо і сів праворуч Бога. Вони ж пішли і проповідували всюди, а Господь допомагав і стверджував слово чудесами, які його супроводжували. 

5. Коли і як це збулося?  
Дії 5,12-16; 19,11-12; 28,3-6: Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона. Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав. Віруючих у Господа множилося — багато чоловіків та жінок. Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них. Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували.

6. Про що Ісус запевняв усіх своїх учнів?  
Ів. 14,13-14: І що тільки попросите в Моє Ім’я, те й зроблю, щоби прославився Отець у Сині. Коли Мене про щось попросите в Моє Ім’я, — Я те зроблю.

7. Що, за словами Господа, є доказом нашої любові до нього? 
Ів. 14,15; пор. 1 Ів. 2,3-4: Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей; З того дізнаємося, що ми Його пізнали, якщо дотримуємося Його заповідей. Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди.

Урок 44 – 30 жовтня. ОБІТНИЦЯ ЗІСЛАННЯ СВ. ДУХА

1. Що обіцяв Ісус Своїм послідовникам? 
Ів. 14,16-20; пор. Дії 2,16-21: І Я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами, – Духа Істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його. А ви знаєте Його, бо Він при вас перебуває, і у вас буде Він.  Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас. Ще трохи, і світ більше не побачить Мене. Ви ж будете бачити Мене, бо Я живу, і ви будете жити. Того дня ви пізнаєте, що Я в Моєму Отці, і ви в Мені, і Я у вас.

2. Хто насправді живе в наших серцях, якщо ми діти Божі? 
Ів. 14,21-23; пор. 2 Кор. 3,17-18: Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того любитиме і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлюся йому Сам. Каже Йому Юда, – не Іскаріотський: Господи, чому це так, що Ти маєш намір з’явитися нам, а не світові? У відповідь Ісус сказав йому: Якщо хто любить Мене, той буде виконувати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо оселю в ньому; Господь є Дух, а де Господній Дух, там свобода. Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа.

Примітка: З моменту вознесіння Ісус Христос перебуває “праворуч величі” на небесах (Мар. 16,19; Євр. 1,3), але одночасно Святим Духом разом з Отцем перебуває серед нас (Ів. 14,23). Бо Святий Дух є присутністю Бога та Ісуса Христа в нас!

3. Яке відношення до Ісуса Христа мають ті, хто не дотримується Його вчення? 
Ів. 14,24: Хто ж не любить Мене, слів Моїх не виконує. Слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, Хто послав Мене, — Отця.

4. Завдяки чому вчення Ісуса Христа стає зрозумілим? 
Ів. 14,26; пор. 1 Кор. 2,12-13: А Утішитель – Дух Святий, Якого Отець пошле в Моє Ім’я, Той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив; Ми ж одержали не духа світу, але Духа, Який від Бога, щоби знати те, що дароване нам Богом; про що й говоримо не вченими словами людської мудрості, але навченими Святим Духом, порівнюючи духовне з Духовним.

5. Який ще цінний дар залишив нам Ісус? 
Ів. 14,27; пор. Фил. 4,6-7: Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається; Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі.

6. Що Він сказав про взаємини між Ним і Отцем?  
Ів. 14,28; пор. 1 Кор. 15,24-28: Ви чули, що Я сказав вам: Я йду, але Я повернуся до вас. Якби ви любили Мене, то втішилися б, тому що Я сказав, – іду до Отця. Адже Отець більший від Мене!; А потім – кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу. Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги. Останній ворог, який буде знищений, — це смерть, бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все. Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.

7. Про що попередив Ісус своїх учнів? 
Ів. 14,29-31: Я сказав вам раніше, ніж це станеться, щоб тоді, коли воно станеться, ви повірили. Не довго вже говоритиму з вами, бо надходить князь світу, та в Мені Він не має нічого. Але щоби зрозумів світ, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так Я і роблю.

Урок 45 – 6 листопада. ІСТИННА ВИНОГРАДНА ЛОЗА

Пров. текст: Ів. 15,5: Я є Виноградна Лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого.

1.З чим Слово Боже уподібнює обраний народ Божий?  
Пс. 80,8-12; Іс. 5,1-7; Єр. 2,21: Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її. Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю. Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих. Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої – до ріки (Євфрату); Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори, і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози, і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди. І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм. Що ще належало б зробити для виноградника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди? Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним, і залишу його у запус-тінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його, — і заросте він тер-ням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ. Виноградник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди — улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось — кровопролиття; чекав правди, і ось — волання; Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози?

2. Що сказав Ісус, відносячись до цієї подоби?  
Ів. 15,1-6: Я є справжня Виноградна Лоза, а Мій Отець — Виноградар. Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає, а всяку, яка родить плід, очищає, щоб рясніше родила. Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав. Перебувайте в Мені, а Я — у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені.  Я є Виноградна Лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого. Хто в Мені не перебуває, буде відкинений геть, мов та гілка, і всохне; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають.

3. Як ми можемо найбільше вшанувати Небесного Отця? 
Ів. 15,7-11: Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть — і станеться вам. У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай і стали Моїми учнями. Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; тож перебувайте в Моїй любові. Якщо будете зберігати Мої заповіді, то перебуватимете в любові Моїй, так само, як Я, зберігши заповіді Мого Отця, перебуваю в Його любові. Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною.

4. Чим Ісус підтвердив Свою любов до учнів і до всіх нас? 
Ів. 15,12-16; пор. Євр. 2,9-15: Ось Моя заповідь: щоб ви любили один одного так, як Я вас полюбив. Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх. Ви — друзі Мої, якщо чините те, що Я заповідаю вам. Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить його пан; вас же назвав Я друзями, оскільки сказав вам усе, що почув від Мого Отця. Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і настановив вас, щоб ви йшли та плід приносили, і щоби плід ваш залишався, аби те, що тільки попросите від Отця в Моє Ім’я, Він вам дав; А бачимо Ісуса, Який, через те, що витерпів смерть, був увінчаний славою і честю. Він став дещо меншим за ангелів, щоби за Божою благодаттю зазнати за всіх смерть. Оскільки так і мало бути, щоб Той, задля Якого все і через Якого все, Хто привів багатьох синів до слави, — Того, Хто є Першопричиною їхнього спасіння, через страждання зробити завершеним. Адже і Той, Хто освячує, і ті, які освячуються, — усі від Одного. Через це Він не соромиться називати їх братами, кажучи: Сповіщу Твоє Ім’я Моїм братам, серед Церкви оспівуватиму Тебе. І знову: Я буду надіятися на Нього! І ще: Ось Я і діти, яких Мені дав Бог. А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола, і визволити тих, які через страх смерті все життя утримувалися в рабстві.

5. Що Господь рекомендував усім, хто в Ного вірує, і чим Він пояснив неприязнь, а іноді й ненависть, світу до Своїх послідовників? 
Ів. 15,17-21; пор. 1 Ів. 3,1: Заповідаю вам, щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене він раніше від вас зненавидів. Коли б ви були від світу, то світ своє любив би; ви ж не від світу, а Я вибрав вас зі світу, тому світ і ненавидить вас. Згадуйте слова, які Я сказав вам: Раб не більший за свого пана. Якщо Мене переслідували, то й вас будуть переслідувати; якщо Моє слово зберегли, то й ваше зберігатимуть. Але це все будуть робити вам задля Мого Імені, бо ж не знають Того, Хто Мене послав; Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав.

6. Які гіркі слова Він сказав тим юдеям, що Його відкинули?  
Ів. 15,22-25: Якби Я не прийшов і не говорив їм, то вони не мали б гріха, а тепер не мають уже виправдання за свій гріх. Хто ненавидить Мене, — ненавидить і Мого Отця. Якби Я серед них не зробив тих діл, яких ніхто інший не зробив, то гріха не мали б, а тепер і побачили, і  зненавиділи Мене й Мого Отця. Але це сталося, щоби збулося слово, написане в їхньому Законі: Зненавиділи Мене безпідставно.

7. Хто свідчить про Ісуса? 
Ів. 15,26-27; пор. Об. 22,17: Коли прийде Утішитель, Якого Я вам пошлю від Отця, Дух Істини, Який походить від Отця, то Він засвідчить про Мене. Та й ви свідчіть, адже ви від початку зі Мною!; А Дух і наречена кажуть: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди! І спраглий нехай прийде, і хто бажає, нехай візьме воду життя даром.

Урок 46 – 13 листопада. ДІЯЛЬНІСТЬ СВЯТОГО ДУХА

Пров. текст – Ів. 16,13: Коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас до повної істини, бо не від Себе буде говорити, але що почує, те й говоритиме, і сповістить вам те, що має настати.

1. Що віщував Ісус Своїм послідовникам?  
Ів. 16,1-2; пор. Лук. 6,22; Ів. 9,22: Це сказав Я вам, щоб ви не були спокушені. Із синагог виганятимуть вас. Надходить час, коли кожний, хто вбиватиме вас, буде вважати, ніби тим служить Богові; Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського; Таке сказали його батьки, оскільки боялися юдеїв; а юдеї вже змовилися, що коли хто визнає його за Христа, то буде відлучений він від синагоги.

2. Чому Божий народ переслідують?  
Ів. 16,3-4; пор. 15,21: Вони робитимуть це, бо не пізнали ні Отця, ні Мене. Отже, Я сказав вам це, щоб коли прийде їхній час, ви згадували, що Я вам сказав. Цього вам не сказав спочатку, бо Я був з вами; Але це все будуть робити вам задля Мого Імені, бо ж не знають Того, Хто Мене послав.

3. З якими почуттями сприйняли учні Ісуса звістку про Його близький відхід? 
Ів. 16,5-6; пор. 14,1: Нині ж іду до Того, Хто послав Мене, і ніхто з вас не питає Мене: Куди відходиш? Та від того, що Я сказав вам, смутком наповнилося ваше серце; Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте.

4. Чому відхід Ісуса є кращим, ніж би Він залишився?  
Ів. 16,7: Але Я істину вам кажу: краще для вас, щоб Я пішов. Бо якщо Я не піду, то Утішитель не прийде до вас. Якщо ж піду, — пошлю Його до вас.
Примітка: Слова Ісуса для учнів були, мабуть, досить дивними. Така думка є найпершою: було б чудово, якби Ісус Христос залишився на землі назавжди. Тоді з усіма справами, труднощами і сумнівами ми могли б піти до Нього, і Він би все вирішив і допоміг.
І все ж Ісус чітко заявив, що для нас краще, якщо замість Нього серед нас буде Святий Дух. Чому?
Пояснення просте: будучи на Землі Сином Людським, Ісус був обмежений тілом, і коли Він приходив в одне місце, не міг бути в іншому. Це було обмеженням його впливу, оскільки Він був доступним лише для тих, серед кого Він знаходився в конкретний момент.
Коли Спаситель пішов з нашої Землі, Він разом зі Своїм Батьком є присутнім серед нас, але це не фізична присутність, а духовна. Батько і Син, перебуваючи на небесах, одночасно духовно знаходяться з нами на землі і можуть перебувати в серцях мільйонів людей! Бо Святий Дух є впливом і силою Божою, це Божа присутність в нас!
Це виражено в біблійних текстах, одні з яких свідчать про те, що в нас живуть Бог Отець і Господь Ісус Христос (Ів. 14,23; Рим. 8,10), а інші, що в нас живе Святий Дух (1 Кор. 3,16-17; 1 Кор. 6,19-20; пор. Рим. 8,9-11).

5. Яку діяльність здійснює на Землі Божий Дух? 
Ів. 16,8-11: Прийшовши, Він обвинуватить світ за гріх, за праведність і за суд. Тож за гріх, що не вірять у Мене, а за праведність, що Я йду до Мого Отця, і більше Мене не побачите, а за суд, що князь цього світу засуджений.
Примітка: Святий Дух спочатку дає людині усвідомлення гріха, а потім вказує переляканому винуватцю шлях до виправдання в крові Ісуса Христа. Затятих і закоренілих в гріхах, він намагається навернути, вказуючи на Божий Суд і знищення всякого зла.

6. Як проявилася саме ця діяльність Духа Божого? 
Дії 2,37-38; 24,24-25: Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати? А Петро сказав їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!; А через декілька днів прийшов Фелікс зі своєю дружиною Друзилою, яка була юдейкою, покликав Павла, щоби почути від нього про віру в Ісуса Христа. Коли він говорив про праведність, стриманість та майбутній суд, Фелікс, перелякавшись, відповів: Тепер досить, іди, а відповідного часу я покличу тебе!

7. Що ще говорив Христос про діяльність Духа Божого?  
Ів. 16,12-15: Ще багато чого Я маю сказати вам, але тепер ви не можете знести.  Коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас до повної істини, бо не від Себе буде говорити, але що почує, те й говоритиме, і сповістить вам те, що має настати. Він Мене прославить, бо від Мого одержить і сповістить вам. Усе, що має Отець, є Моє; тому Я і сказав, що з Мого одержить і сповістить вам.

Урок 47 – 20 листопада. СМУТОК ЗМІНИТЬСЯ НА РАДІСТЬ  

1. Які слова Ісуса зацікавили і одночасно стривожили учнів?  
Ів. 16,16-18; пор. 14,19: Незабаром не побачите Мене більше, і знову незабаром побачите Мене, бо Я іду до Отця. А деякі учні говорили між собою: Що означає те, що нам говорить: Незабаром не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене? Або: Я іду до Отця? Тоді казали: Що ж означає в Нього — незабаром? Не знаємо, що Він говорить!; Ще трохи, і світ більше не побачить Мене. Ви ж будете бачити Мене, бо Я живу, і ви будете жити.

2. Як Ісус їх заспокоїв?  
Ів. 16,19-22: Знаючи, що хочуть Його запитати, Ісус сказав їм: Чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: Незабаром не побачите Мене, і знову — незабаром побачите Мене? Знову й знову запевняю вас, що ви будете плакати й ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але ваш смуток на радість зміниться. Жінка, коли родить, терпить муки, бо прийшов її час. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає страждань через радість, що народилася людина на світ. Тож і ви нині маєте смуток, та Я знову побачу вас, і зрадіє ваше серце, і вашої радості вже ніхто не забере від вас.
Примітка: Після ув’язнення, суду і смерті Ісуса для учнів настав час смутку і страху. Натомість, вороги Ісуса тріумфували. Але коли Господь воскрес, велика радість наповнила серця віруючих, і цю радість ніхто вже не міг відняти у них!

3. Про що Ісус запевняв апостолів? 
Ів. 16,23-24; 1 Ів. 5,14-15: І того дня Мене не проситимете нічого. Знову й знову запевняю вас: чого тільки попросите від Отця в Моє Ім’я, — дасть вам. Дотепер в Моє Ім’я ви не просили нічого. Просіть — і отримаєте, щоб ваша радість була повна; І це та відвага, яку маємо до Нього, що коли чогось попросимо згідно з Його волею, Він вислуховує нас! А коли знаємо, що слухає нас, — чого б тільки ми не попросили, — то знаємо, що одержуємо те, чого просили в Нього.

4. Чи повинен Ісус благати Отця виконати наші очікування і прохання? 
Ів. 16,25-27: Це Я в притчах сказав вам; надходить година, коли більше в притчах не говоритиму вам, але відкрито сповіщу вам про Отця. Того дня попросите в Моє Ім’я, — і не кажу вам, що проситиму Отця за вас, бо Сам Отець любить вас, — адже ви Мене полюбили й повірили, що Я вийшов від Бога.
Примітка: На жаль, деякі релігійні напрямки вчать, що Ісус Христос повинен благати Бога і навіть показувати Батькові Свої проколоті руки, ноги і боки, вигукуючи неодноразово: “моя кров! моя кров! моя кров!”. Це помилкові і трагічні погляди, які ставлять в поганому світлі Того, “який так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, віруючий, не загинув, але мав життя вічне” (Ів. 3,16)!

5. Чи зрозуміли учні слова Господа? 
Ів. 16,28-30: Я вийшов від Отця і прийшов у світ; знову залишаю світ і йду до Отця! Кажуть [Йому] Його учні: Ось нині відкрито говориш і жодної притчі не розказуєш. Тепер бачимо, що знаєш усе і не потребуєш, щоби хтось Тебе запитував. Тому віримо, що Ти вийшов від Бога.

6. Що відповів Ісус на їхню декларацію віри?  
Ів. 16,31-32; пор. Мар. 14,43-50: Ісус відповів їм: Тепер вірите? Ось надходить година, і вже настала, що розбіжитеся кожний до свого, а Мене Самого залишите. Та Я не Сам, бо зі Мною Отець; Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших. Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть! І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його. Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його. Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо. Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити. Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання! І, залишивши Його, усі учні втекли.

7. Чого прагнув Ісус для своїх учнів і про що їх попереджав? 
Ів. 16,33; 1 Ів. 5,4: Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі зазнаєте страждання, але будьте відважні: Я переміг світ!; Адже кожний, хто народився від Бога, перемагає світ. А перемога, що перемогла світ, — це наша віра!

Урок 48 – 27 листопада. ПЕРВОСВЯЩЕНИЧА МОЛИТВА

Пров. текст – Ів. 17,3: Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа.

1. З яким проханням звернувся Ісус до Отця в молитві?  
Ів. 17,1.4-5: Після цих слів Ісус підвів очі до неба й сказав: Отче, прийшов час. Прослав Свого Сина, щоби Твій Син прославив Тебе. Я прославив Тебе на землі, завершив справу, яку Ти доручив Мені виконати. А тепер Ти прослав Мене, Отче, у Себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав.
Примітка: Слова 5 вірша є переконливим свідченням відвічного існування Ісуса Христа. Нарівні з текстами: Ів. 1,13.14; Фил. 2,5-7; Кол. 1,15-16 і багатьма іншими підтверджують відвічне існування Сина Божого, який потім, залишивши Свою славу, прийшов у наш світ, як Син Людський, щоб стати нашим Спасителем, і єдиним посередником між Богом і людьми (1 Тим. 2,5).

2. Яке доручення і владу отримав від Отця Ісус Христос?  
Ів. 17,2; пор. 5,19-21: Оскільки Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя; У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить. Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися. Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє.

3. Що є умовою вічного життя?  
Ів. 17,3; пор. Євр. 11,6; Ів. 3,35-36: Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа; Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають.

4. Як Ісус молився за учнів, які ходили з Ним?  
Ів. 17,6-19: Я виявив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і вони зберегли Твоє слово. Нині вони зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. Адже слова, які Ти Мені дав, Я передав їм, і вони прийняли і справді зрозуміли, що Я вийшов від Тебе, повіривши, що Ти Мене послав. Я за них благаю, — не за світ благаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; і все Моє – Твоє, а Твоє – Моє; і Я прославився в них. Я більше не є у світі, а вони у світі; Я ж іду до Тебе! Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я – тих, кого Ти Мені дав, – щоби були одне, як і Ми. Коли Я був з ними у світі, Я оберігав їх у Твоє Ім’я, – тих, кого Ти Мені дав, – і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. Нині ж до Тебе Я іду, і кажу про це у світі, щоб вони в собі мали повноту Моєї радості. Я дав їм Твоє Слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. Не благаю, щоб Ти забрав їх від світу, але щоби зберіг їх від злого. Вони не від світу, як і Я не від світу. Освяти їх істиною Своєю! Твоє Слово – то істина. Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. За них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.

5. За кого ще молився Христос?  
Ів. 17,20-23: Та благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, щоб усі були одне, – так, як Ти, Отче, у Мені, а Я в Тобі, – щоб і вони в Нас були; аби світ повірив, що Ти Мене послав. І Я передав їм славу, яку Ти Мені дав, – щоби були одне, як і Ми одне. Я в них, а Ти – в Мені; хай будуть досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, як і Мене полюбив.

6. Про що ще Він просив Отця? 
Ів. 17,24-26: Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від створення світу. Отче Праведний! Світ Тебе не пізнав, але Я Тебе пізнав. І вони пізнали, що Ти Мене послав. І Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я — в них.

Урок 49 – 4 грудня. АРЕШТ ІСУСА

Пров. текст – Мат. 26,55-56: У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене. Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.

1. Що особливого сталося під час арешту Ісуса?  
Ів. 18,1-6: Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні. Знав же це місце і Юда, який зрадив Його, бо часто Ісус збирався там зі Своїми учнями. Юда, взявши загін і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, ліхтарями та зброєю. Ісус, знаючи все, що Його очікує, вийшов і запитав їх: Кого шукаєте? Йому відповіли: Ісуса Назарянина! Каже їм: Це Я! Стояв з ними і Юда, зрадник Його. Коли ж Він сказав їм: Це Я! — вони подалися назад і попадали на землю.

2. Про що Він просив своїх переслідувачів?  
Примітка: Слова Господа Ісуса є прекрасною ілюстрацією доброго пастиря, який віддає своє життя за овець (пор. Ів. 10,11). Знаючи, що година Його близька, Господь хоче вберегти від ув’язнення і переслідування Своїх учнів, тому Він просить солдатів і служителів храму, які прийшли схопити Його, щоб учні могли піти вільними. Це серйозний урок для всіх пастирів, як і для всіх віруючих. Кожен добрий пастир охороняє овець! І навпаки, поганий пастир, який турбується лише про своє добро і свої справи, не рахується з вівцями, і за рахунок них досягає лише власних цілей.

3. Якими були дії Петра, як розцінив їх Ісус?  
Ів. 18,10-11; Мат. 26,51-52: Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив раба первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я того раба – Малх.  Та Ісус сказав Петрові: Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?

4. За яких обставин Петро відмовився від Ісуса?  
Ів. 18,15-18.25-27: За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Первосвященик знав цього учня, тож він і ввійшов з Ісусом до подвір’я первосвященика. А Петро стояв біля воріт ззовні. Вийшов учень, який був знайомий первосвященикові, сказав придверниці й провів Петра. Служниця, яка при дверях, каже Петрові: А ти часом не з учнів Цього Чоловіка? Той відповів: Ні! Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся.

5. Як проходив суд над Ісусом? 
Ів. 18,12-14; Мат. 26,57-68: Тоді воїни, тисяцький і юдейські прибічники схопили Ісуса і зв’язали Його. Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року первосвящеником. Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ; Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться. А первосвященики та старші і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити, але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати. Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий? Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних! Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство! Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти! Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив? 

5. Яким був суд у Пилата? 
Ів. 18,28-38; пор. Лук. 23,1-5: А Ісуса повели від Каяфи в преторій. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти пасху. Пилат вийшов до них надвір і каже: Яке обвинувачення висуваєте проти Цього Чоловіка? Вони йому у відповідь сказали: Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі. Тоді Пилат їм сказав: Візьміть Його і судіть Його за вашим Законом. Сказали йому юдеї: Нам не можна нікого страчувати, – щоби сповнилися Ісусові слова, які Він сказав, зазначаючи, якою смертю мав померти. Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його: Чи Ти Цар юдеїв? Ісус [йому] відповів: Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене? Пилат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив? Ісус відповів: Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої прибічники подбали би, щоб Мене не видали юдеям. Нині ж Моє царство не звідси. Тоді Пилат Його запитав: То Ти Цар? Ісус відповів: Ти сам кажеш, що [Я] Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби свідчити про істину. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос. Каже Йому Пилат: А що таке істина? І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм: Жодної вини я в Ньому не знаходжу; І встали всі вони, і повели Його до Пилата. Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар. Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш! Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині. Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.

6. Який вибір зробив натовп? 
Ів. 18,39-40; Мат. 27,20-25: Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв? Тоді вони знову закричали, вигукуючи: Не Його, а Варавву! Варавва ж був розбійником; А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити. Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий! Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!  Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі! У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях! 

Урок 50 – 11 грудня. КАТУВАННЯ І РОЗП’ЯТТЯ

Пров. текст – Ів. 19,7: Юдеї відповіли йому: Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо видає Себе за Божого Сина!

1. Що відбувалося з Ісусом в резиденції Пилата?  
Ів. 19,1-3; Мат. 27,26-30: Тоді Пилат звелів узяти Ісуса й бичувати. Воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й одягнули Його в багряницю; вони підходили до Нього й казали: Радій, Царю юдеїв! – і били Його в обличчя.
Примітка: «Римське бичування було жахливою тортурою. Жертву оголювали, руки зв’язували ззаду, а тіло прив’язували до стовпа таким чином, що спина була зігнута в дугу і виставлена напоказ. Сам хлист являв собою довгий шкіряний пояс, пронизаний гострими шматками кістки або свинцю. Таке бичування завжди передувало розп’яттю і перетворювало тіло на шматки живого м’яса. Часто люди від цього помирали, багато хто втрачав розум, і лише деякі залишалися до кінця страти при свідомості…”(В. Барклі, коментар до Єв. від Матвія).

2. Як Пилат намагався врятувати Христа від смерті?  

Ів. 19,4-7: І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм: Ось виводжу Його вам у двір, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини. Вийшов Ісус у двір, маючи на Собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм: Оце — Людина! Коли Його побачили первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи: Розіпни, розіпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо видає Себе за Божого Сина!

3. Про що римський намісник говорив з Ісусом? 
Ів. 19,8-11: І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм: Ось виводжу Його вам у двір, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини. Вийшов Ісус у двір, маючи на Собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм: Оце — Людина! Коли Його побачили первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи: Розіпни, розіпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо видає Себе за Божого Сина!

4. До якого шантажу вдалися юдейські вожді, зрікшись Ісуса?  
Ів. 19,12-15: Відтоді Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи: Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Кожний, хто себе робить царем, противиться кесареві! Почувши це слово, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротон, — єврейською мовою: гаввата. Була ж п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. Він каже юдеям: Ось ваш Цар! Тоді вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни Його! Пилат їх запитує: Вашого Царя розіп’яти? Та первосвященики відповіли: Ми не маємо царя, крім кесаря!

5. Де розп’яли Господа і що там ще сталося? 
Ів. 19,16-18; Лук. 23,32-43: І тоді він видав Його їм на розп’яття. Ісуса взяли й повели. Несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, – єврейською мовою: Голгофа, де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса – посередині; І вели з Ним на страту також інших двох злочинців. І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців – одного праворуч, а другого – ліворуч. Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб. А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники з ними, кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець! Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали: Якщо Ти – юдейський Цар, спаси Себе! Над Ним був напис, зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом: Це – Цар юдеїв. Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас! А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? Але ми – справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив! І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!

6. Який правдивий напис був над головою Ісуса? 
Ів. 19,19-20; пор. Об. 19,11-16: Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус Назарянин, Цар юдеїв! Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по-єврейськи, по-грецьки і по-латинськи; І я побачив відкрите небо. І ось білий кінь, і Той, Хто сидить на ньому, Який зветься Вірний і Правдивий; і Він справедливо судить і воює. Очі ж Його – наче полум’я вогню, а на Його голові – багато вінців. Він має написане Ім’я, якого ніхто не знає, тільки він Сам. І Він зодягнений в одяг, окроплений кров’ю, а Його Ім’я – Боже Слово. А небесні війська рухалися слідом за Ним на білих конях, одягнені в білий чистий вісон. І з Його уст виходить гострий меч, щоб ним поражати народи. Він їх пастиме залізним жезлом і топтатиме у виноробній давильні лютого гніву Бога Вседержителя. І Він має на одязі й на Своєму стегні написане Ім’я: Цар над царями і Господь над володарями.

7. Чи Пилат врахував заперечення юдейських старійшин з приводу напису? 
Ів. 19,21-22: Та юдейські первосвященики говорили Пилатові: Не пиши: Цар юдеїв, але те, що Він Сам заявляв: Я – Цар юдеїв! Пилат відповів: Що я написав, – те написав!

Урок 51 – 18 грудня. СМЕРТЬ ТА ПОХОВАННЯ ІСУСА

Пров. текст – Ів. 19,30: Спробувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося! І схиливши голову, віддав духа.

1. Яке пророцтво виконали солдати, що розп’яли Господа? 
Ів. 19,23-24; пор. Пс. 22,17-19: А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий. Тож міркували між собою: Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього, — кому припаде. Це щоби збулося Писання, яке гласить: Розділили Мій одяг між собою і за Мій плащ кидали жереб. Воїни так і зробили.

2. Кому Ісус довірив турботу про свою матір? 
Ів. 19,25-27: Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до Своєї матері: Жінко, ось твій син! Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе.

3. Як Іван описав останні миті життя Господа? 
Ів. 19,28-30: Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну! Стояла повна посудина оцту. Воїни, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст. Спробувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося! І схиливши голову, віддав духа.

4. З яким проханням звернулися до Пилата юдеї?  
Ів. 19,31: Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали.
Примітка: Прибитим до хреста страждальцям було важко дихати. Щоб вдихнути повітря, їм потрібно було впираючись ногами, хоч трошки піднятись (для цього під їх ногами була прибита опора). Це, однак, змушувало деяких з них вмирати довгі години і навіть дні! Перелом гомілок позбавляв їх можливості піднятися, що прискорювало їх смерть; від нестачі кисню та отруєння вуглекислим газом вони помирали набагато швидше.

5. Як вчинили з двома розбійниками, розп’ятими поруч?  
Ів. 19,32-37: Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. І знову ж, в іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи.

6. Хто подбав про похорон Ісуса? 
Ів. 19,38-40: Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, — але таємним, оскільки боявся юдеїв, — попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста літрів. Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, — згідно зі звичаєм поховання в юдеїв.

7. У чиєму гробі Його поховали?  
Ів. 19,41-42; Мат. 27,57-60: На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду – нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований. Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п’ятницю, бо гробниця була близько; Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса; Він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати. Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов. Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.

Урок 52 – 25 грудня. ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

Пров. текст – Об. 1,17-18: І коли я Його побачив, то впав Йому до ніг, наче мертвий. А Він поклав Свою правицю на мене, та й промовив: Не бійся! Я — Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий навіки-віків. Я маю ключі від смерті й від аду.

1. Чим здивувалася Марія Магдалина, коли рано вранці в неділю прийшла до гробу? 
Ів. 20,1-2: Першого ж дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений. Тож вона побігла й прибула до Симона-Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали!

2. Хто наступний після Марії, став свідком воскресіння? 
Ів. 20,3-10: Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці. Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці. Нахилившись, побачив, що лежить полотно, однак він не ввійшов. Тут прибув слідом за ним і Симон-Петро; він увійшов до гробниці й побачив, що лежить полотно та хустка, яка була на Його голові; вона лежала не з полотном, але згорнена окремо, в іншому місці. Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, – і побачив, і повірив. Оскільки вони ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих. Отже, учні повернулися знову до себе.

3. Якою була зустріч Марії Магдалини з воскреслим Господом? Ів. 20,11-16: А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де лежало тіло Ісуса. Вони сказали їй: Жінко, чому ти плачеш? Відповідає їм: Тому що взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його! Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, та не впізнала, що то Ісус. Каже їй Ісус: Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?
Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо Ти Його взяв, то скажи мені, де Ти Його поклав; я заберу Його! Каже їй Ісус: Маріє! Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: Раввуні! — тобто: Учителю!

4. Про що Ісус застерігав Марію і що їй звелів? 
Ів. 20,17-18: Каже їй Ісус: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Мого Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я іду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога! Приходить Марія Магдалина і звіщає учням, що бачила Господа і що Він сказав їй це.

5. Якою була зустріч Господа з учнями і чим Він їх обдарував? 
Ів. 20,19-23: Того ж першого дня тижня, пізньої пори, коли двері, де зібралися Його учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам! Промовивши це, показав їм руки та бік. Побачивши Господа, учні зраділи. Тоді Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як послав Мене Отець, — і Я посилаю вас! Промовивши це, Він дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа! Кому простите гріхи, — будуть прощені їм; кому затримаєте, — будуть затримані.

6. Який досвід пережив Тома?  
Ів. 20,24-29: Хома, один із дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. Тож інші учні розповідали йому: Ми бачили Господа! Та він сказав їм: Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік, — не повірю! Через вісім днів знову були всередині будинку Його учні, і Хома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері та став посередині й сказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Поклади сюди свій палець, поглянь на Мої руки, простягни свою руку і доторкнися до Мого боку, — і не будь невіруючий, але віруючий! У відповідь Хома сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Каже йому Ісус: Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!

7. З якою ціллю Іван написав свою Євангелію?  
Ів. 20,30-31; пор. 1 Ів. 1,1-4: Багато інших чудес зробив Ісус перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі. А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос,
Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я; Про те, що було від початку, що ми почули, що побачили на власні очі, що ми оглядали і до чого доторкнулися наші руки, — про Слово життя; і життя з’явилося, і ми побачили, і свідчимо, і сповіщаємо вам вічне життя, яке було в Отця і з’явилося нам. Те, що ми побачили й почули, сповіщаємо й вам, щоб і ви мали спільність з нами. А наша спільність — з Отцем і з Його Сином — Ісусом Христом. І пишемо вам про це, щоб наша радість була повною.